Воєнна економіка – не панацея: чому не варто про неї говорити

Жахливе життя в тилу – шлях до поразки

Перше питання, яке в мене є до тих, хто бігає з "воєнною економікою" як універсальним розв'язанням наших проблем, це те, чи відомо який відсоток ВВП на сьогодні держава через бюджет вже перерозподіляє на Сили оборони? Або загалом яка частка ВВП прямо (через бюджет) чи опосередковано (через благодійність) вже перерозподіляється на армію? По тих цифрах, які бачив, приблизно вийде показник в +30% ВВП.

Читайте також Небезпечний туризм: як Росія використовує подорожі для перевиховання українців на росіян

Наступне питання – яка межа цього показника? Війна – це життя в борг. У борг теперішнього і, особливо, майбутнього, а також розплата за небажання платити набагато менше за оборону в минулому.

Так ось, існує певний показник, перетнувши який, наша держава складеться як картковий будинок із середини. У СРСР, який так і не вийшов із мобілізації у Другій світовій війні, показник витрат на оборону за окремими підрахунками станових до 40% ВВП. Другий Райх у Першу світову не в останню чергу запросив миру тому, що рівень життя в тилу впав нижче певної межі. Солдати на фронті не бачили особливого сенсу воювати за те, що їх рідні в тилу живуть все гірше.

Це отакі от два питання, важливих відповіді на які не мають ті, хто відкрив для себе недавно таке поняття як "воєнна економіка".

Можна затягнути паски, але в усьому є межа

При цьому все сказане вище не заперечує того, що, можливо, треба ще трохи ВВП перерозподілити на Сили оборони. Або краще витрачати наявні ресурси, але в цього процесу є певна межа. І це варто пам'ятати.

До теми Ключ до української перемоги

Окремо вітаю всіх із тим, що ми знову дозволили накинути нам апріорі невигідний дискурс. Ми забуваємо те, що Україна і так взяла на себе чимало прямих і опосередкованих витрат у протидії ревізіонізму Московії. Є, звичайно, можливість підзатягнути пояси й ще трохи взяти. Але є певна межа.

Тому паралельно із тим, що Україна робить відповідні кроки, наші партнери мають таки почати перетворювати номінальну перевагу в ВВП в порівнянні із Московією на реальну перевагу на полі бою в формі озброєння і боєприпасів. Бо якось просити Україну далі тягнути лямку протидії Московії, як є зараз, це вже трохи занадто. Які б ми не були ефективні та класні, але самозабезпечення не буде. Як в принципі не могло б його бути в усіх інших країн НАТО, окрім США якби вони опинилися в обставинах України.

Але ми ж не будемо боротися із тим дискурсом, який нам нав'язують, а покірно одягнемо на себе і будемо один одного їсти.

Оцей "офіс простих рішень" у сфері стратегії без жодного знання історії та теорії вже доволі таки набрид.