Якою повинна бути муніципальна програма
Катерина Власюк, сімейний адвокат, розповідає, що у цій програмі прописано чимало корисних речей. Зокрема, створено притулки для постраждалих, де їм надають як психологічну, так і матеріальну підтримку.
Читайте також "Не годиться плакати": чоловіки також страждають від насильства, але рідко зізнаються
Я б поділила роботу з протидії домашньому насильству на три вектори. Перший – превентивний, другий – моральна підтримка, і третій – реальна допомога, коли насильство вже відбулося,
– каже Власюк.
Перший вектор – це інформування людей, причому ще зі школи, що таке домашнє насильство, які його види, як його можна подолати, що його не треба терпіти. Здавалося б, що тут пояснювати, як розпізнати насильство? Все і так зрозуміло. Але насправді домашнє насильство не завжди одразу очевидне. Часто люди усвідомлюють, що з ними це сталося, коли їх починають бити або зґвалтували. Але воно починається набагато раніше, і ці ознаки треба вміти розрізняти.
20% справ про домашнє насильство закінчуються примиренням / Фото Unsplash
Другий вектор – це підтримка. Адже будь-яка жертва переконана, що не має підтримки, їй ніхто не допоможе, бо вона сама це спровокувала і в усьому винна. Дуже добре, що це явище зараз, як під світлом прожекторів.
І третій вектор – це юридична допомога для тих, хто зазнав насильства. У межах муніципальної програми створюються юридичні офіси, які будуть працювати із постраждалими, допомагати їм із запитами у судах, консультувати з різних питань. Це реальна допомога, і дуже важлива. Бо без кваліфікованої юридичної допомоги жінка не зможе довести насильство і покарати кривдника,
– каже сімейний адвокат.
Вона додала, що дуже б хотілося, щоб всі норми цієї програми працювали саме так, як задумано, щоб були зрозумілі механізми їхньої реалізації – наприклад, хто і як саме може потрапити до притулку.
Також на тему Штрафи та громадські роботи: Зеленський посилив відповідальність за домашнє насилля
Що в Україні з домашнім насиллям
Домашнє насильство буває різним:
- фізичним;
- фінансовим;
- психологічним;
- сексуальним.
Найбільш поширеним, тобто тим, за яким найчастіше звертаються до правоохоронних органів вважається фізичне насильство.
Лілія Кравцова, адвокат юридичної фірми OMI LAW GROUP, каже, якщо порівнювати динаміку, то за минулий рік за домашнє насильство до суду направлено близько двох тисяч справ (1877, якщо бути точними). Майже 50% з них отримали вироки (926 справ):
- З січня по липень поточного року зафіксовано 1685 кримінальних проваджень.
- 1373 особи з них отримали повідомлення про підозру.
- 1324 кримінальних провадження скеровано до суду
- 926 з них розглянуто із постановленням вироку.
- 778 осіб засуджено.
Достатньо високий відсоток учасників конфліктів у таких справах вирішують закінчити провадження примиренням. У середньому 19-20%. У такому разі сторони узгоджують покарання та порядок відшкодування шкоди. Це пов’язано з тим, що зазвичай вони є подружжям чи родичами.
Це говорить про значне підвищення реагування щодо цього складу злочину. Також позитивним зрушенням є застосування щодо кривдника обмежувального припису. Тобто таку особу, можуть зобов'язати негайно покинути місце, де стався факт насильства, і заборонити наближатися до нього на певну відстань. Йому можуть заборонити листуватися з жертвою або дзвонити їй. Обмежувальний припис виноситься на строк від одного до шести місяців,
– каже Кравцова.
Також в рамках досудового розслідування, відповідно до КПК України суд може накласти обмежувальні заходи на підозрювану особу.
Наприклад:
- обмежити спілкування з дитиною, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності;
- наближатися на певну відстань;
- направити на лікування від алко-, наркозалежності.
Вона зазначила, що ратифікація Конвенції та впровадження законів, криміналізація домашнього насильства безперечно є дуже позитивним кроком в запобіганні цьому протиправному явищу. Але дуже багато зовнішніх і внутрішніх факторів впливають на недостатність реалізації положень законодавства. Це пов’язано з багатьма причинами. Наприклад, неякісно проведене досудове розслідування (експертизи, слідчі розшукові дії), необізнаність в процесуальних правах потерпілої особи, безпідставні відмови слідчих у внесенні в ЄРДР про вчинений злочин,
Постраждалі від домашнього насильства можуть стикатися з гендерними стереотипами і переконаннями влади на будь-якому етапі розглядів за їх зверненнями. Наприклад, в КК України залишилася і використовується процедура "примирення". Органи досудового розслідування досі використовують її, щоб закривати справи про домашнє насильство, попри наявність спеціального закону про домашнє насильство, який це забороняє
– говорить Кравцова.
Як борються з проблемою домашнього насильства
Адвокат Наталія Гнатуш, керуюча Адвокатського бюро "Наталії Гнатуш", каже, що станом на 01 січня 2021 року у 18 областях України та у Києві діє 33 притулки для постраждалих від домашнього насильства.
Окрім цього запущені програми для населення (в основному онлайн), зокрема інформаційна кампанія "Розірви коло" – це частина масштабної програми UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення із протидії та запобігання домашнього та/і гендерно зумовленого насильства в Україні, інші проєкти за підтримки грантових організацій з метою підвищення рівня освіченості населення України щодо видів, ознак насильства, циклу насильства (кола), шкоди, яка заподіюється насильством, а також розробки алгоритмів звернення жертв насильства до відповідних органів з метою притягнення до відповідальності кривдника.
У 2020 році зареєстрували 3037 правопорушень у статті про домашнє насильство / Фото Unsplash
Основним важелем впливу на рівень домашнього насильства є ефективне розслідування правопорушень даного виду (зважаючи на специфіку видів можливого насильства: фізичне, сексуальне, економічне, психологічне), не змішування даних правопорушень з іншими правопорушеннями вчиненими на побутовому ґрунті, притягнення до відповідальності винної особи, а також наявність реєстру осіб, які притягнуті до відповідальності,
– пояснила Гнатуш.
Вона додала, що системний підхід додатково можна забезпечити шляхом попередження – формування в громаді міста нульової толерантності до насильства та посилення готовності членів громади протидіяти його проявам; послуг та захисту – покращення доступу постраждалих, незалежно від віку та стану здоров’я, до якісних комплексних послуг, орієнтованих на їх потреби, а також надання цих послуг; наявності політики – налагодження скоординованого міжсекторального реагування на насильство, що гарантує ефективну та своєчасну допомогу у кожному випадку.
Безпеку жертви домашнього насильства можуть відчувати за таких умов: 1) особисте бажання припинити і розірвати цикл домашнього насильства (самооцінка особи); 2) наявність роботи/доходу і можливості утримувати себе, а у випадку наявності інших осіб на утриманні (діти, батьки) – і їх; 3) можливість отримати місце фізичної безпеки при переїзді; 4) дієвість механізмів реалізації обмежувальних та заборонних приписів стосовно кривдника; 5) наявність обов’язкової системи реабілітації кривдників,
– підсумувала експертка
Що затвердили у Київраді
У Києві затвердили нову міську програму "Запобігання та протидія домашньому насильству та/або насильству за ознакою статі на 2022-2024 роки". Депутатка Київської міської ради Марина Порошенко, зазначила, що на виконання програми орієнтовно потрібно 155 млн гривень на період 2022-2024 рр. Для її реалізації залучатимуть не тільки бюджетні кошти, а й кошти міжнародних організацій, громадських організацій, соціально відповідального бізнесу.
Нова міська цільова програма передбачає:
- створення мобільних бригад соціально-психологічної допомоги, що працюватимуть спільно з поліцією та надаватимуть постраждалим комплексну соціально-психологічну допомогу;
- створення ще одного притулку для постраждалих;
- створення Денного центру на Лівому березі, який буде надавати консультативну, психологічну та юридичну допомогу та інші послуги;
- створення програм психологічної реабілітації та соціальної адаптації до повноцінного соціального життя. Зокрема, навчальні курси як можливість отримання нової професії;
- затвердження плану спільних дій усіх відповідальних структур для запобігання та протидії домашньому насильству;
- постійне навчання та підвищення рівня професійності соціальних працівників, психологів.