Я був потенційним двохсотим, – оборонець Київщини про важке поранення та ампутацію руки

Десантник 80-ї бригади Крістіан отримав важке поранення в Бучі ще 3 березня. Хлопець втратив руку. Проте не втратив сили духу, а знайшов сили жити далі і відновлювати здоровʼя.

Важливо Росіяни лягають тут сотнями, – інтерв'ю зі снайпером про бої за Бахмут і тактику вагнерівців

Про жахи боїв на Київщині, складне поранення та повернення до життя військовий розповів журналістам 24 каналу.

Кулі прошили таз, праву руку та плече: про отримане поранення

Ще в березні, у розпал бойових дій на Київщині, група Крістіана вела бої з окупантами в Бучі. Бійці отримали інформацію, що в їх сторону рухається ворожа колона техніки. Це була друга спроба захопити Ірпінь та Бучу. Але у ворога нічого не вийшло – наша артилерія розбила росіян в Ірпені. І тоді росіяни спробували зайти через житомирську трасу.

Буча – пам'ять та символ боротьби для військового Крістіана / Фото Валентини Поліщук, 24 канал

Десантники чекали окупантів на виїзді з Ворзеля. На цьому перехресті був готельно-ресторанний комплекс. Там бійці зайняли позиції, а коли побачили, що їде колона, то вступили у бій.

Одразу у нас було багато поранених, тому що по нас почала працювати артилерія та танки. Згодом багато поранених ми погрузили в цивільні автомобілі,
– пригадує Крістіан.

Група бійців 80 бригади залишилася в оточенні ворога. Тому вони навіть не мали можливості вивезти поранених, оскільки все прострілювалось ворожою артилерією.

"У нас було два варіанти: або ми залишаємось на підвалі, або залишаємось в самому ресторані. Пощастить – не пощастить, побачимо. Інших варіантів не було", – розповідає боєць.

Через деякий час на місце дислокації знову почали привозити поранених і вбитих. Оскільки на той час йшли інтенсивні бої на території комплексу, під час евакуації пораненого побратима по Крістіану почала працювати автоматна черга. Всі кулі полетіли в спину і в таз.

Ворог випустив автоматну чергу по військовому / Фото Валентини Поліщук, 24 канал

На щастя, спина залишилася неушкодженою, врятував бронежилет. Проте кулі пройшли наскрізь через таз, праву руку та плече. Як розповідає військовий, було сім прямих попадань. Та завдяки відточеним навичкам з тактичної медицини, Крістіан зміг врятувати своє життя. Хлопцю вдалося самостійно зупинити артеріальну кровотечу. Згодом бойовий медик провів решту маніпуляцій та врятував йому життя.

Я накладав собі турнікет і уже було боляче. Бо коли накладаєш собі сам, то починаєш себе жаліти, а цього робити точно не потрібно. Вдалося зупинити артеріальну кровотечу, а док забинтував мені все ззаду,
– каже Крістіан.

Але через оточення та інтенсивні бої евакуюватися одразу не вдалося. У такому стані Крістіан пролежав 12 годин, допоки українська піхота не відбила ворога. Як зазначає військовий, в оборону пішли навіть поранені.

Евакуація, шпиталь, ампутація

"Ми себе самі евакуювали. Завдяки співпраці з одним підрозділом, ми змогли вийти з того місця. Далі мені довелося йти 3,5 кілометра. Ну, як йти, мене дотягнули. Я не міг пересуватися самостійно, оскільки таз був розтрощений, я був не в строю. Це важке поранення. Я уже був потенційним двохсотим", – пригадує військовий.

У лікарні Крістіану повідомили, що м’язи вже не працюватимуть, оскільки тривалий час на пораненій ділянці тіла не було постачання крові і сталося відмирання м’язових тканин. Тому доведеться провести ампутацію руки, аби згодом не почалося зараження крові.

Часу на прийняття нелегкого доленосного рішення було обмаль – 1 – 2 дні. Вирішив, що краще бути з однією рукою, але вижити. Пощастило вижити і це взагалі круто,
– розповідає військовий.

Волонтерська організація "Центр спасіння життя" та поранені бійці / Фото Валентини Поліщук, 24 канал

2,5 місяця, щоб стати на ноги і заново вчитися ходити

Крістіан зауважує, що перший час йому було важко, особливо звикнути до думки, що в нього більше немає руки.

"Просто змиритися з тим, що у тебе немає кінцівки, як ти будеш жити далі. Але поступово, через деякий час, я вже почав ходити, я заново вчився ходити. На це знадобилося 2,5 місяця, щоб просто стати самостійно на ноги. А потім уже вчився ходити", – пригадує він.

Читайте також "Без ніг, але я живу": історія бійця про оборону Харківщини, важке поранення і страх на полі бою

Військовий проходить реабілітацію та очікує на протезування. Він усе навчився робити однією рукою, тому протез уже слугуватиме як допоміжний інструмент.

З посмішкою Крістіан розповідає: "Та й до того я був лівшею".

Наразі військовий уже відправився за кордон для протезування та подальшої реабілітації після отриманого важкого поранення.