Про це в коментарі сайту 24 каналу сказала кандидат біологічних наук Юлія Куцоконь, іхтіологиня Української природоохоронної групи (УПГ). Вона назвала три найсерйозніші проблеми внутрішніх вод України: гідробудівництво, забруднення води промисловими та побутовими стоками, занесення чужорідних інвазивних видів.

До теми Безцінне багатство, яке не цінують: про стан природи в Україні

В першу чергу, треба зазначити: щодо багатьох річок України ми навіть не знаємо актуальних переліків видів риб, – каже експертка. – Тому що проводити моніторингові дослідження це дорого, довго і не завжди цікаво з наукової точки зору. Тут потрібна підтримка держави, причому постійна, аби моніторингові дослідження проводились із певною періодичністю, і ми знали проблеми кожної з досліджених річок. Тим паче, що вже прийнято постанову Кабміну від 19 вересня 2018 року №758 "Про затвердження Порядку здійснення державного моніторингу вод.

Куцоконь вважає, що проблему з гідробудівництвом на сьогодні можна пригальмувати, не допустивши побудови ще більшої кількості ГЕС, в тому числі й малих. "Вони дають дуже мало електроенергії, – пояснює іхтіологиня. – Натомість одна гребля змінює течію річки, створює вище по руслу замулену непроточну ділянку, сприяє акумуляції забруднень. З іншого боку, є практика зносу гребель та відновлення природного русла річок. І в Україні також почато цей напрямок. Зокрема, WWF-Україна та ННП "Верховинський" демонтують невеликі греблі на гірських водотоках".

Експертка також детально пояснила, як впливають на стан водних і рибних ресурсів України забруднення і чужорідні види риб:

Забруднення. Окрім більшого дотримання встановлених норм очищення скидів, помірного використання добрив та іншої сільгоспхімії, мусимо зазначити, що річки, які течуть, а не стоять, як каскад ставків або водосховищ, мають більшу здатність до самоочищення. Для деяких регіонів має значення також екоосвіта туристів та місцевого населення, оскільки, наприклад, у Карпатах популярні маршрути часто забруднені твердими відходами, які потрапляють до річок. Навіть став популярним інтернет-мем про річки, які течуть до країн ЄС – "Твоє сміття в ЄС, а ти ще ні".

Чужорідні види. Необхідно проводити знову ж таки моніторинг, що дозволить швидко реагувати на появу особливо небезпечних інвазивних видів, за можливості обмежувати їхнє подальше поширення. Також необхідний більший контроль за рибоводними підприємствами та приватними ініціативами: не допускати зариблення забрудненим інвазивними видами посадковим матеріалом, запобігати потраплянню чужорідних видів-об'єктів риборозведення до природних водойм. Та, звісно, обережно ставитись до ідей "покращення" водойм новими привабливими рибами. Наприклад, форелеокунь є небезпечними для водойм України через хижацтво, занесення хвороб і паразитів, а проте є плани зариблення ним водойм через привабливість для рибалок-любителів.

У Законі України "Про аквакультуру" (2013 рік) вже є поняття про"чужорідні" та "немісцеві" види гідробіонтів і поняття "закриті умови аквакультури". Встановлені вимоги щодо вирощування чужорідних видів з метою недопущення їх проникнення у природне середовище.

Резюме від кандидата біологічних наук Юлії Куцоконь:

Отже, з багатьох питань ми маємо і певні напрацювання, і певну законодавчу базу, однак є проблема в невиконанні цих вимог. З іншого боку, треба змінювати й суспільну думку, що викинути сміття у воду, зробити на річці ставок, зарибити дешевим посадковим матеріалом якогось карася (з домішком чебачка амурського і ротаня-головешки) може бути не менш шкідливо, ніж наприклад, браконьєрити дідівськими знаряддями (наводжу саме цей приклад не тому, що підтримую таку діяльність, а через наявний осуд такої діяльності в суспільстві).
Крім того, всі ми стикаємось із глобальним потеплінням, що проявляється у меншій кількості опадів та відповідно водозабезпеченні річок. Якщо води мало, то скільки ставків не будуй, не допоможе, на жаль. Не існує швидкого вирішення складних проблем.