Саме тоді одна дипломатична нота, принаймні теоретично, могла б запобігти всеєвропейській катастрофі. 24 Канал розповість про це трохи докладніше.
4 серпня 1914 року – ніч, коли Європа ще могла вивернути з прірви
4 серпня 1914 року Британська імперія зробила крок, який перетворив локальну балканську пожежу на війну континентального, а згодом і світового масштабу. Рішення Лондона не було причиною – воно стало реакцію на грубе порушення нейтралітету Бельгії, яку німецькі війська перетнули за своїм планом швидкого удару на Францію.
Того дня Британія вступила у Першу світову війну. Та, звісно, для британського уряду це було не лише питанням моралі чи міжнародного права, а й власної безпеки та балансу сил у Європі. І це все в умовах, коли дипломатія вже не встигала за темпом мобілізацій, залізниць і впливу войовничих генералів.
Щоб зрозуміти, чому британська реакція була такою жорсткою, треба згадати 1839 рік і Лондонський договір, який гарантував нейтралітет Бельгії. Саме ця міжнародна домовленість стала однією з головних юридичних і політичних підстав для британського вступу у війну.
Німеччина за так званим планом Шліффена розраховувала на блискавичний марш через бельгійську територію, сподіваючись обійти французькі укріплення і швидко змусити Париж капітулювати. Але у цьому плані була одна вада – він майже автоматично втягував у конфлікт Британію, яка не могла дозволити, щоб морська й континентальна рівновага була зламана на користь Берліна.
Парадоксально, але факт – німецьке керівництво, женучись за швидкою перемогою, прискорило й формування коаліції проти себе. Утім, це не було миттєве рішення – останні дні перед британським оголошенням війни були наповнені нервовими консультаціями та суперечками. У Лондоні не всі одразу прагнули війни з непередбачуваною ціною.
Але після порушення бельгійської нейтральності та зростання військової загрози сумніви почали танути. Тим більше що ще перед цим Німеччина намагалася ізолювати Францію, Росія розпочала мобілізацію, а Австро-Угорщина вдарила по Сербії. Запрацював механізм союзів і ультиматумів, що спричинив ефект доміно.
Чому Перша світова – найбезглуздіша війна в історії: дивіться відео vchora-official
Чи дійсно так зване "непорозуміння Ліхновського" прискорило війну?
Британія влітку 1914 року не була приречена на війну автоматично, але її позиція мала велике значення для всієї Європи. Зрештою, 4 серпня британський уряд оголосив Німеччині війну. Бельгійський опір, реакція Лондона та стійкість французів зламали логіку блискавичної кампанії німців. Війна почала обростати траншеями, артилерією, багном – і перетворилася на багаторічну виснажливу боротьбу.
Є думка, що цього можна було б уникнути, якби кайзер Німеччини Вільгельм ІІ відмовився від вторгнення у Бельгію, якби переміг холодніший розрахунок і дипломати здобули б ще кілька днів. Тоді Британія, можливо, не мала б такого швидкого й беззаперечного приводу для вступу у війну.
Але сталося так зване "непорозуміння Ліхновського". Під цією назвою мають на увазі дипломатичний епізод, пов'язаний із німецьким послом у Лондоні Карлом Максиміліаном фон Ліхновським. Річ у тім, що він передавав до Берліна враження про наміри Британії зберегти нейтралітет – якщо Німеччина не атакуватиме Францію через Бельгію.
Однак у німецькому керівництві побачили тільки першу частину, а зі слова "якщо" вирішили не читати. Так в офіційного Берліна виникла небезпечна ілюзія, що завадила переглянути або принаймні ретельніше зважити своє рішення про вторгнення у Бельгію. Але Німеччина обрала шлях сили, тож і Британія обрала шлях рішучої відповіді.