Це була угода Сайкса-Піко – одна з тих паперових конструкцій, що згодом формують живу геополітичну тріщину, або й закладають у неї вибухівку. Та мало хто знає, що до цієї угоди причетна й більшовицька Росія, тож 24 Канал розповість про все докладніше.
Таємний малюнок на мапі: як формували кордони Близького Сходу?
Ця історія не про гарячу війну, хоча з неї, з Першої світової, випливає – вона про холодний кабінетний розрахунок. У травні 1916 року британський дипломат Марк Сайкс і французький Франсуа Жорж-Піко погодили таємну угоду про поділ сфер впливу на землях Османської імперії, яка у великій війні опинилася на боці поразки.
Документ, відомий як угода Сайкса-Піко, передбачав, що Франція здобуває контроль або переважний вплив у районах сучасної Сирії, Лівану та частини північної Месопотамії, а Велика Британія – у районах, що згодом стали Іраком, Йорданією та Палестиною. Це ще не було остаточним кресленням майбутніх держав, але вже було одним із найвпливовіших ескізів у новітній історії регіону.
Британія та Франція діяли з чистого імперського інтересу. Франція хотіла закріпитися на східному узбережжі Середземного моря і контролювати важливі маршрути та торгові вузли. Британія прагнула убезпечити шлях до Індії, посилити позиції в Перській затоці й тримати під контролем території, які могли мати стратегічне значення після війни.
У рамках логіки колоніального менеджменту народи, племена, мови, релігії та локальні історії не розглядали. Саме тому сьогодні угоду Сайкса-Піко часто згадують не стільки як дипломатичний документ, скільки як моральний символ імперської зверхності.
Після війни мапу Близького Сходу перекроювали вже під мандатною системою Ліги Націй, з урахуванням інших домовленостей, зокрема Бальфурської декларації 1917 року, конференції у Сан-Ремо 1920 року та подальших міжнародних рішень. Тобто не одна таємна лінія створила весь сучасний регіон. Але угода Сайкса-Піко стала одним із символів того, як великі держави вершили долі народів без їхньої участі.
Хто такий Майк Сайкс – чоловік, який "винайшов Близький Схід": дивіться відео igor.nahiba
Як до історії про угоду Сайкса-Піко доклався Ленін зі своїми більшовиками?
Однією із цих великих держав могла стати, що цікаво, Російська імперія. Річ у тім, що за задумом угода Сайкса-Піко фактично була тристоронньою – царат її погодив, а за це та участь у війні йому пообіцяли турецькі протоки Босфор і Дарданелли та Західну Вірменію. Але історія зробила крутий поворот – ця імперія трансформувалася в іншого штибу монстра.
Після революції 1917 року більшовики з їхнім лідером Володимиром Леніним вийшли з війни (за Брест-Литовським миром березня 1918), а разом із цим і вирішили, що вони кращі за всіх – і опублікували таємний текст угоди Сайкса-Піко. Звісно, у такий спосіб зганьбивши Лондон і Париж щонайменше перед арабським світом.
Річ у тім, що в цей час тривало листування європейців із шерифом Мекки Хусейном ібн Алі – йому обіцяли підтримку арабського повстання проти Османської імперії. Для багатьох арабських діячів це скидалося на шлях до незалежності. Але таємна угода Сайкса-Піко показала, що за лаштунками союзники вже ділили регіон на зони впливу. Ця розбіжність між обіцянкою і реальністю стала джерелом тривалої недовіри до зовнішніх гравців на Близькому Сході.
А для Росії найяскравішим наслідком цього стало те, що у 1920 році у Сан-Ремо її повністю викреслили з розподілу здобичі, а раніше заплановану частку, як і решту меж, європейці просто були змушені знову перекроїти. Який урок винесли з цього самі більшовики? Судячи з подальших подій, як-от появи схожого за цинізмом змісту пакту Молотова-Ріббентропа перед Другою світовою війною, – жоден.
Трохи ширшого контексту – чому Близький Схід постійно воює: дивіться відео ce_bulo
Чому часто говорять, що кордони Близького Сходу малювали з олівцем і лінійкою?
Є такий стійкий образ, який люблять повторювати в публіцистиці, нібито кордони Близького Сходу – майже прямі, бо грубо проведені по карті олівцем і лінійкою. Насправді у цьому образі є зерно правди, але він не відбиває всієї складності. Деякі кордони справді штучні й геометричні, особливо там, де перетинають пустельні або малозаселені простори. Але значна частина сучасних кордонів формувалася поступово – через мандати, угоди, війни, локальні компроміси, колоніальну адміністрацію, повстання й пізніші державні проєкти.
Саме тому не можна зводити весь сучасний Близький Схід до однієї таємної карти 1916 року чи будь-якої іншої. Однак символічна сила Сайкса-Піко не стає слабшою від цього розуміння. Багато людей у регіоні сприймають нинішні кордони як наслідок зовнішнього нав'язування, а не як органічний результат місцевої політичної еволюції, і відчувають справжню історичну образу.
Це не означає, що всі сучасні війни у регіоні прямо й механічно "породжені" угодою Сайкса-Піко. Але факт, що саме після імперського перекроювання Османської спадщини на Близькому Сході почали накопичуватися проблеми легітимності кордонів, довіри до великих держав і балансу між громадами. Цей тягар згодом ліг і на арабо-ізраїльський конфлікт, і на боротьбу за контроль над Сирією та Іраком, і на суперечливі проєкти державного будівництва в Леванті та Месопотамії.
Навіть маргінальні радикальні угруповання використовували риторику "покінчимо з Сайксом-Піко", аби показати, що воюють не лише з конкретними державами, а й із самим архітектурним задумом регіону, створеним європейськими імперіями. Але тут важливо розуміти, що руйнування держав і кордонів у XXI столітті зумовлене не лише спадком Першої світової чи Другої, а й місцевим авторитаризмом, громадянськими війнами, взаємними інтервенціями, економічними кризами та внутрішніми соціальними тріщинами.