Шольц прийняв цей пост із лавиною невирішених проблем, який його попередниця Ангела Меркель успішно приховувала та всіляко відкладала протягом 16 років свого правління. Енергетична криза, війна в Україні та напруга всередині ЄС – це те, з чим Шольцу довелося мати справу протягом першого року своєї каденції. Та не зважаючи на проблеми, він доволі впевнено йде до своєї мети, яку він назвав "поворотним моментом" для Німеччини. 24 канал аналізує перший рік правління Шольца та еволюцію у зміні його поглядів.

До теми Припиніть війну і виведіть війська, – Шольц різко звернувся до Путіна

Олаф Шольц прийшов до влади у складі коаліції, яку прозвали "Світлофор", за кольорами політичних партій, які до неї увійшли: Соціал-демократичної партії, Вільної демократичної партії та Партії Зелених. Шольц обіцяв спадкоємність політики Ангели Меркель, маючи на увазі економічну стабільність для Німеччини та панівну роль у Європейському Союзі. ​

Попри позицію своїх партнерів по коаліції з партії Зелених, Шольц якийсь час навіть намагався захистити проєкт Північний потік-2 та просував мантру Меркель, що економіка та політика мають бути розділені.

Як Шольц намагався вмиротворити Путіна

Новий німецький канцлер не втрачав надію вмиротворити Владіміра Путіна. 15 лютого Шольц навіть здійснив візит до Москви, де закликав Путіна до дипломатичного вирішення конфлікту. У своїй розмові з Путіним Шольц заявив, що Володимир Зеленський запропонував певні кроки, щодо втілення у життя мінських домовленостей і протягом наступних кількох днів це навіть сприймалося як певна дипломатична перемога, адже публічно росіяни взагалі запевняли, що жодного вторгнення вони не готують.

Олаф Шольц певно сподівався на те, що його візит здатен скасувати плани Путіна, адже як сам канцлер пізніше зізнався, він прямо казав російському диктатору, що причини війни "абсолютно абсурдні" та намагався запевнити Кремль у тому, що Україну не приймуть в НАТО "в найближчі 30 років", маючи на увазі, що Альянс не несе Росії загрозу.


Зустріч Путіна і Шольца в Москві / фото dpa

Втім, Путіна переконати не вдалося. Вмиротворення Кремля повністю провалилося. Вже 22 лютого Росія підтримала "незалежність" маріонеткових республік на Донбасі, а 24-го почала повномасштабну війну. Згодом Шольц заявив, що як виявилося, Путін ухвалив план вторгнення за рік до 24 лютого, і тим самим визнав помилковість своїх спроб переконати диктатора не починати активні військові дії.

Брутальний напад Росії на Україну в лютому 2022 року відкрив принципово нову реальність: імперіалізм повернувся в Європу. Росія використовує одні з найжахливіших військових методів ХХ століття і завдає невимовних страждань Україні. Світ не повинен дозволити Путіну домогтися свого. Реваншистський імперіалізм Росії має бути зупинений. Вирішальна роль Німеччини в цей момент полягає в тому, щоб стати одним з головних постачальників безпеки в Європі, інвестуючи в нашу армію, зміцнюючи європейську оборонну промисловість, посилюючи нашу військову присутність на східному фланзі НАТО, а також тренуючи і оснащуючи збройні сили України,
– наголосив Шольц у статті для Foreign Affairs.

Одразу після початку повномасштабного вторгнення, Європейський Союз розробив перші пакети санкцій, які мали вдарити по економіці Росії. "Північний потік-2" був остаточно похований, а російські резерви в європейських банках миттєво заморозили. Уся Європа, зокрема й Німеччина, почала активно надавати притулок українським біженцям.

Вже після того, як стало остаточно зрозуміло, що Україна не впаде, європейські країни почали активніше постачати летальну зброю українській армії, але позиція Німеччини в цьому питанні залишалася однозначною. Олаф Шольц всіляко ухилявся від передачі німецької зброї Україні, посилаючись на небажання ескалації.

Втім, зухвала військова агресія Росії проти України та жахливі воєнні злочини Росії проти цивільних змінили цей підхід. Шольц стикнувся з жорсткою критикою з боку опозиції та своїх партнерів по коаліції через "недостатню підтримку України". Цю потужну хвилю критику закріпили українські дипломати, які прямо закликали Шольца припинити ховатися від реальності. Вже наприкінці травня, Шольц вперше заявив, що Німеччина передасть українській армії летальну зброю. Мовилося тоді про боєприпаси, артилерійські снаряди та протитанкові засоби.

З огляду на нинішні українські запити, це може здаватися краплею в морі, проте для політичної свідомості німецьких чиновників це стало переломним моментом. Згодом обсяги постачань поступово збільшувалися. Від передачі боєприпасів німці перейшли до важкої техніки, артилерійських установок та новітніх систем ППО.

Зараз Німеччина є одним із найбільших постачальників зброї в Україну. Звісно, досі залишаються певні проблеми та й доволі скандальні рішення, як у ситуації з системами ППО Patriot, проте загальний тренд на збільшення військової підтримки України з боку Німеччини неможливо ігнорувати.

Попри активну військову підтримку та санкційний тиск на Москву, Шольц тривалий час не міг відійти від миролюбної політики, запровадженої ще за часів Ангели Меркель. Потуги Шольца вмиротворити Путіна виникали навіть після очевидних злочинів російської армії. Канцлер Німеччини не хотів приймати той факт, що Путін не готовий йти на поступки, а бажає буквально капітуляції всього світу перед Росією.

Сумніви Олафа Шольца, схоже, припинилися з візитом в Україну. Разом із лідерами Франції та Італії німецький канцлер приїхав до Києва на зустріч з президентом Зеленським. Частина експертів тоді переймалася, що з огляду на заяви Еммануеля Макрона та невизначеність Шольца, вони будуть намагатися просувати черговий план капітуляції. Втім, врешті цей візит надав Україні доволі потужні політичні сигнали. Усі троє погодилися з необхідністю протидії Росії, а також підтримали статус кандидата в ЄС для України.


Олаф Шольц та Володимир Зеленський під час візиту до Києва / фото ОП

До теми Штайнмайєр визнав свої помилки щодо України: як це сприйняли в Німеччині

Одразу після такої гучної заяви президента, німецький канцлер повністю забув про свої спроби задовольнити якісь забаганки Путіна або схилити Україну до капітуляції. Шольц, всупереч деяким голосам на Заході, почав прямо заявляти, що єдиною умовою для мирних перемовин з Росією може бути лише повний вивід російських військ з території України.

Цікаво, що така ситуація у зміні позиції канцлера після того, як президент оголосив новий курс є цілком природною. Поки посаду голови уряду займала Ангела Меркель усі звикли, що вона відповідає не лише за внутрішню політику Німеччини, а й бере на себе всі повноваження з визначення зовнішньополітичного курсу держави.

При тому, що за міжнародну політику має відповідати в першу чергу МЗС та президент. У німецьких ЗМІ навіть жартували над обранням нового міністра закордонних справ, називаючи його людиною, яка ні на що не впливає. Однак, з відходом Меркель ця ситуація збалансувалася, тож канцлер Шольц просто просуває запропоновану президентом зовнішню політику і жодної розбіжності з його колишньою позицією в цьому немає.

Коли Олаф Шольц та коаліція "Світлофор" прийшли до влади в грудні минулого року, вони пообіцяли зробити енергетичний та кліматичний порядок денний центральним елементом своєї роботи. Рік потому, енергетична політика Німеччини дійсно стала центром обговорення уряду, хоча й за зовсім інших обставин.

Кремль вважав, що Євросоюз та Німеччина не здатні швидко переорієнтувати свій ринок на альтернативні джерела постачань, тож щоб уникнути потужного суспільного невдоволення, європейці згодом відмовляться від підтримки України заради власного комфорту та політичного виживання. Але згодом остаточно стало зрозуміло, що ця ставка Кремля також не зіграла.

Німеччина дійсно опинилася в доволі вразливій позиції, тож деякі обіцянки коаліції, наприклад, щодо потужної кліматичної політики довелося відкласти. Німецький уряд частково приніс у жертву кліматичний порядок денний та відкрив кілька вугільних шахт. Згодом Путін ще сильніше посилив тиск і обмежив постачання газу. Фінальною крапкою у цьому став підрив однієї з гілок "Північного потоку-1", але навіть це не дало бажаного результату.

Вже в листопаді стало зрозуміло, що газові сховища Німеччини та інших європейських країн заповнені майже на 100%, тож як такої гострої потреби в природному газі немає. Дещо збалансувати цю кризу вдалося й коштом німецьких громадян, яких закликали обмежити використання газу, що вони й зробили.

Путін робив ставку також на те, що відмова від російських енергоносіїв займе дуже тривалий час. Мова йшла про кілька років, які знадобляться, щоб здійснити цей перехід. Втім, Німеччині вдалося зробити це за рік. Доля російського газу на німецькому ринку скоротилася до менше ніж 10%, а вже 5 грудня Німеччина приєдналася і до нафтового ембарго, запровадженого Європейським Союзом. Путін протягом 20 років будував свою монополію на європейському ринку енергоносії, але спільними зусиллями цю проблему вдалося подолати у доволі стислі терміни.

Невизначеною сьогодні залишається доля німецької промисловості, адже ця галузь у першу чергу відчуває навіть малі колихання ціни на газ. Для реорганізації усіє галузі знадобляться потужні та швидкі реформи. Уряд пропонує зелений перехід до 2030 року, але поки що цей процес просувається доволі повільно.

При цьому, у Німеччини вже є досвід майже миттєвого запровадження реформ, які врешті були успішними. Будь-які реформи завжди пов'язані з політичними затратами та втратою рейтингу на початку, але схоже, що іншого виходу у чинного німецького уряду просто немає.

Кількість невдоволених політикою Олафа Шольца поступово зростає та вже перевищує половину населення країни. Вже сьогодні Шольц сильно відстає від голови опозиційної Християнсько-демократичної партії. Натомість набирають вагу партнери Шольца по коаліції.

Загалом, подібне зростання критики з боку опозиції призводить лише до гуртування коаліції, що врешті може призвести до позитивних результатів у майбутньому. Якщо "Світлофор" на чолі з Шольцом спільними силами швидко проведуть успішні реформи у галузі енергетики та візьмуть активну участь у перемозі України у війні проти Росії, це й стане головним результатом їхнього керування, що точно знайде відображення у майбутніх виборах.

Сумніви, які досі частково артикулює німецький уряд призводять лише до зростання критики, адже вони фактично застрягають між відмовою від реформ та їхнім активним впровадженням, між перемогою України у війні та заморожуванням конфлікту. Німецькому уряду необхідно проявити більше політичної волі на цих напрямках, щоб врешті не отримати репутацію людей, які не здатні довести розпочату справу до кінця.

Правоохоронці в Німеччині провели масштабну спецоперацію проти екстремістів, які планували викрадати політиків та навіть провести штурм Бундестагу. Понад 50 підозрюваних у підготовці держперевороту вже допитують німецькі спецслужби.

До теми Без "их там нет" не обійшлося: путч у Німеччині планували росіянка й "фанат" Росії

Поки невідомо, чи керувалася ця група зовнішніми вказівками або якимось власним невдоволенням політикою німецького уряду. Проте такий масштабний план зі знищення демократії в найбільшій європейській економіці – це вже доволі поганий сигнал.

Демократія сьогодні переживає кризові часи, натомість авторитарні режими та радикальні групи навпаки відчувають силу. Вільний світ має відкрити друге дихання для боротьби з такими тенденціями, тож перемога України у війні проти Росії це життєва необхідність не тільки для самої України, а й для демократичної системи як ідеї.