Нині ж, здається, він остаточно "дістав" німців: дипломатичної кризи, подібної тій, яка розгортається наразі між двома країнами, не пам‘ятає ніхто.

Лише протягом останніх місяців турецький уряд примудрився накоїти у стосунках з Німеччиною стільки лиха, скільки, певно, не змогли вчинити всі попередні уряди Туреччини з самого закінчення Другої Світової війни.

Німецькі підприємства, які працюють на берегах Босфору, були гамузом звинувачені в співробітництві з терористами; німецькі громадяни числом вже майже 30 осіб були кинуті за ґрати, німецькі урядові політики двічі не змогли приїхати до німецьких же солдатів, розташованих на військових базах НАТО в Туреччині – вони отримали заборону на відвідини Туреччини.

Читайте також: Зашморг на шиї стягується: як найлютіший ворог Трампа невблаганно тягне його на дно

Ердоган та його прибічники постійно називають німців "спадкоємцями нацистів" та називають ФРН "Третім Райхом", а нещодавно заарештували в себе німецького правозахисника з Amnesty International, знову ж таки звинувативши його в "пособництві терористам" – щоправда, незрозуміло, як би він встиг те посібництво проявити, бо заарештовано його було мало не на літовищі...

Кому гірше?

Слід зазначити, що й офіційний Берлін відповідав Ердоганові схожою "палкою любов'ю": турецьким політикам заборонили проводити передвиборчі мітинги на території Німеччини (нагадаємо, що турецька діаспора є найчисленнішою в ФРН), самому Ердоганові відмовили у виступі перед турками Гамбурга під час саміту "Великої Двадцятки", а німецька влада надала політичного притулку багатьом солдатам, політикам та громадським діячам, які втекли з Туреччини після невдалої спроби перевороту.

Саме через них Ердоган і почав відловлювати німецьких бундесбюргерів: він прямо пропонує німцям такий собі "обмін полоненими": випустити три десятки німців, обмінявши їх на збіглих до Німеччини турецьких генералів-заколотників. Зрозуміло, що для демократичної держави ФРН подібна пропозиція звучить, як вимога з вуст терориста, який взяв заручників та вимагає їх обміну...

Проте, жодних ворожих дій на кшталт недопущення турецьких політиків або звинувачень в тероризмі німці в бік Анкари собі не дозволяли. Відтепер, однак, здається, що німцям ці постійні напади набридли. Берлін не бажає більш терпіти та втиратися. Певно, Ердоган вважав, що так буде продовжуватись вічно – "слабкі німецькі ліберали" втиратимуться щоразу, як він викине чергового коника, і залишатимуться ввічливими та розважливими.

Колись один німецький журналіст зауважив, що "глибоко в душі кожного німця живе танк". І цей танк, схоже, щойно запустив свого мотора: німецький уряд видав офіційне застереження для жителів ФРН від відвідин Туреччини, а німецьким фірмам (яких Ердоган нещодавно знову гамузом звинуватив у співробітництві з терористами) порекомендував поквапитись та згорнути свою діяльність у Туреччині.

Читайте також: Ракети Північної Кореї – подарунок від Росії, або Путін, як завжди, грає брудно

Перше повідомлення страшенно обурило німецьких турків: вони чомусь вирішили, що відтепер їм забороняють відвідувати Батьківщину. Звісно, це не так, але тепер це доводиться окремо пояснювати. Друге ж змусило замислитися: чи не будуть згодом введені в дію якісь обмежувальні заходи щодо німецької торгівлі з Туреччиною?

Подібне може відчутно вдарити по німецькій економіці, бо ж Туреччина наразі займає 15-те місце в переліку найважливіших торговельних партнерів ФРН. А от для Туреччини це може стати справжньою катастрофою: для цієї країни Німеччина – третя за важливістю економічних стосунків.

Мало того: німецький експорт до Туреччини складається насамперед з продуктів високих технологій (електротехники, автівок, промислових машин та електронних приладів), а Туреччина продає до ФРН насамперед текстильні вироби та продукти харчування – тобто, те, що німці зможуть при нагоді купити, наприклад, в тієї ж України (нагадаємо, що Євросоюз розширив нещодавно українські квоти на продаж сільськогосподарської продукції, а український текстиль так чи інакше йде до Європи вже багато років поспіль).

Щодо німецького туризму до Туреччини – він був досі масовим і чи не найбільшим в усій Європі. Але тепер все змінилося: якщо в 2014-му році до Туреччини приїхали відпочити 5,6 млн німців, то в 2016-му їх стало майже на третину менше – 4 мільйони. Цього року, після попередження німецького уряду, певно, їх стане ще менше. І можна зрозуміти, що ніякий російський "Тагііііл" і навіть ніякі українські туристи, які мають відтепер змогу приїздити до Туреччини за внутрішніми паспортами, цих втрат не компенсують. Платіжна спроможність зовсім інша...

Не слід забувати й про те, що німецька зброя грає для Туреччини величезну роль – скажімо, танк "Леопард-2" є основним в турецькій армії, а німецькі ракети Patriot, розташовані на військовій базі Інчирлик, закривають турецьке небо з сирійського напрямку.

Тому ці сигнали, які пролунали з німецького боку, є цілком недвозначними: німці чесно намагалися втримати нормальні відносини, але тепер всі ці намагання можуть виявитися даремними. Кому від цього буде гірше – про це Ердоганові доведеться ще добряче поміркувати.

Ердогану вже погано

Окрім того, німецький уряд заявив про те, що має намір "ще раз перевірити" (тобто – припинити) практику видачі німецьким фірмам так звані "Гермесові гарантії" для роботи в Туреччині – це такі гарантії, які видаються Німеччиною для експортної діяльності. Тобто, Берлін тепер не буде брати на себе відповідальність за експортні поставки німецьких товарів до Туреччини, отже – вони, як мінімум, подорожчають, бо гарантувати їх доведеться вже з турецького боку.

Ну, й різноманітна фінансова допомога, яку отримували турецькі державні заклади від Німеччини за численними програмами співробітництва, теж буде припинена. Турецька держава недорахується мільярдів євро.

Все це не могло не обурити турецького президента. Останні дні відзначились просто-таки нескінченним потоком заяв, образ та погроз у бік ФРН. Найстрашнішою є, звичайно, погроза "відкрити кордон" та пропускати до Європи сирійських, іракських та всіх інших біженців, скільки б їх не було.

Щоправда, за минулі півтори роки німці, а з ними й європейці, встигли трохи оговтатись від того "переселення народів" та вжити запобіжних заходів, тож погроза ця виявилася не такою вже й страшною, на неї навіть досі не відреагували. Друга ж за "небезпечністю" погрозою виявилась обіцянка підбурити німецьких турків на повстання. Про це вже й говорити смішно...

Насправді, подібна поведінка витікає, скоріш за все, з вкрай поверхнього розуміння того, як функціонує західна демократія. Не одному лише Путіну хибно здається, що європейці (в даному випадку – німці) – це такі собі декадентські ліберальні слабаки, на яких досить гримнути як слід – і вони затанцюють кенара на пузі, аби підлеститись до рішучих та грізних "партнерів".

Це не так. Справжня стала демократія вміє захищати власні цінності – в першу чергу саме тоді, коли справжні антидемократи демонструють власне обличчя. Якщо Туреччина перестане бути для ФРН партнером – постраждає насамперед Туреччина. А відновити партнерство буде вкрай важко.