Дуже важкі і кровопролитні бої тривали з грудня 1994-го по березень 1995 року. Місто Грозний перетворилося на руїни. Федеральні війська втратили більше шести тисяч бійців, чеченці — близько семи.
На початку серпня 1996-го практично всю територію Чечні контролювали російські війська. Бойовиків розсіяли по горах і від них ніхто не очікував організованого опору. Для росіян перемога була дуже близькою, всі чекали на завершення дворічної кровопролитної "м’ясорубки".
І вона завершилася у серпні, але зовсім не так, як цього очікували у Кремлі. Бо 6-го серпня Грозний, який вважався одним з найбезпечніших місць у Чечні, зненацька атакувала група генерала Аслана Масхадова. Почалася операція "Джихад".
У Грозному дислокувалися більше шести тисяч російських солдатів та офіцерів, стояла військова техніка та блокпости. Штурмувати місто для Масхадова було нереально і самовбивчо. Тому задовго до серпня 1996-го малочисельні групи бойовиків під виглядом біженців, почали просочуватися у Грозний через блокпости.
В організації оборони чеченської столиці було багато огріхів, головний з яких — відсутність координації між різними підрозділами російських військ.
О п'ятій ранку 6 серпня 850 бойовиків, озброєних автоматичною зброєю та РПГ, зненацька атакували опорні пункти росіян.
Повний випуск програми "Вєсті Кремля" дивіться тут
Масхадов розумів, що знищити більше шести тисяч російських військових йому не вдасться. Та генералу потрібна була ідеологічна перемога — показати всьому світу, що нібито розгромлені сили чеченців насправді є боєздатними і готовими протистояти російським окупантам.
У перші години штурму російське командування не мало поняття, що саме відбувається і звідки йдуть атаки. Основний удар бойовики націлили на комплекс урядових будівель у центрі міста — управління ФСБ, МВС та будинок уряду. В них, до слова, перебувала левова частина російських сил. Та був один дуже важливий нюанс.
Командування федеральних сил у Чечні намагалося деблокувати частини в Грозному. В місто відправили три колони бронетехніки. Та дійшла тільки одна. Диверсійні групи чеченців, які засіли на підступах до столиці, методично вибивали російські бойові машини.
Спроби задіяти штурмову авіацію у межах міських кварталів були малоефективними. Оточені солдати розуміли, що за ними ніхто не прийде. Втрати росіян за кілька днів боїв склали більше півтисячі осіб. Та за шість днів російські сили, стягнуті на допомогу, повністю заблокували Грозний. Терористи опинилися у безвиході. Генерал Пуліковський заявив — застосує всі наявні сили та засоби для того, щоб знищити бойовиків.
І тут сталося неочікуване. У Чечню прилетів уповноважений президента Єльцина генерал Лебедь. У супроводі олігарха Березовського. З порогу вони заявили — досить війни, російська армія деморалізована, треба починати з чеченцями мирні переговори.
Сказати, що командування операцією було шоковане, — це не сказати нічого. Терористів було практично знищено, і тут такий безглуздий наказ. Та Лебедь не слухав жодних аргументів, бо мав чіткий наказ Єльцина. 22 серпня бойові дії проти терористів припинилися, а 31-го серпня Росія та керівництво чеченської республіки підписали Хасавюртські угоди, за якими Чечня де-факто отримала незалежність. На недовгі три роки.