Рід геніального конструктора походив з Чернігівської області, доки його діда не вислали на Сибір. Там Михайло Янгель і народився. Співробітникам, серед яких був і Леонід Кучма, розповідав, що його ім'я походить від українського слова "янгол".

У нього й справді був ангельський характер. Ходив на риболовлю, вболівав за команду "Дніпро", привозив дружині з Байконуру тюльпани. І створював ракети, які могли знищити всю планету.

Янгель фактично змінив оборонний комплекс радянського союзу. Тільки тих ракет, які викликали такий переполох на Кубі 1962 року, він зробив понад 2 тисячі. Для них навіть довелось створити окремі ракетні війська стратегічного призначення.

Та його наступне дітище – перша міжконтинентальна балістична ракета "Р-16" – стала справжньою революцією. По-перше, вражала дальність польоту – 14 тисяч кілометрів.

Тепер ракети не потрібно було нікуди возити, вони могли досягнути будь-яку ціль на планеті. По-друге, у пусковій шахті ракета лежала вже заправлена паливом. Якби пролунала команда "Вогонь", офіцерам знадобилось би кілька секунд, аби привести її у бойову готовність.

До того ж, чекати наказ ракета могла понад 7 років – токсичне пальне не шкодило механізму. По-третє, завдяки спеціальному механізму, 204 тонни викидались з шахти, немов легенька міна. І найважливіша риса: роздільні частини ракети могли підійти до цілі з будь-якого напрямку, що робило протиракетні засоби безсилими.

Читайте також: США виклали в мережу понад півсотні засекречених відео з ядерними випробовуваннями

Не дарма американці назвуть це дітище Янгеля "Сатаною". Цій ракеті досі немає аналогів у світі, і саме вона змусить 2 суперкраїни поставити крапку у гонці ядерного озброєння. Нічого кращого чи потужнішого вже не можна було придумати. А якщо й можна, то у цьому протистоянні не було б переможців.

У 1983 році СРСР погодиться зняти ракету з озброєння, а США натомість припинили роботи з розгортання протиракетної системи "Сейфгард".

В той час, як про його ракети із жахом говорив увесь світ, ім'я творця було під грифом цілком таємною. Якщо Корольову хоча б дозволяли друкуватись під псевдонімом, то Янгелю й це забороняли.