Як українець врятував "Сикстинську Мадонну"

Київський театр опери та балету. Несподівано для всіх художник декорацій заявляє, що йде на фронт добровольцем. Потрапляє в полон, утікає і знову повертається до війська. Здавалося б, що творчій людині робити на полі бою? Але щось немов тягне його на фронт.

Навесні 1945 році стане зрозуміло, яка в нього місія . Під час капітуляції Німеччини Волинський опиняється у Дрездені. Місто в руїнах. Важко знайти хоча б один уцілілий будинок. Та художник насамперед поспішає у Цвінгер – легендарну картинну галерею, перевірити, чи не знищили полотна. Але там пусто. Ні Рембрандта, ні Рубенса, ні Тіціана, а головне нема її – "Сикстинської мадонни".

Варіантів два – картини або вивезли в інше місто, або заховали у Дрездені, не сподіваючись на таке бомбардування. Якби там не було, Волинському доручають зібрати пошукову групу та віднайти безцінні твори. Для початку шукають найменші зачіпки – хто що чув, бачив.

Спускаються у підвали, намагаються знайти документи. На допомогу несподівано приходить наглядачка скульптур з галереї Цвінгера. Повідомляє, що експонати вивезли ще наприкінці січня. І радить пошукати в Художній академії над Ельбою.

Вона не помилилась, там дійсно знайшли скульптури, а от картин і сліду не було. Зате в шафі на очі потрапляє картотека Дрезденської галереї та карта міста із зашифрованими позначками. Зрозуміло одне: картини десь близько, але за містом.

Командування передає карту шифрувальникам – а ті нарешті пропонують декілька варіантів координат. Посеред поля натрапляють на каменоломню. Вхід завалений, доводиться його підривати. І вже всередині в запиленому тунелі знаходять товарний вагон. У ньому десятки картин Рембранта і Рубенса. І плоский ящик розміром 3х4 — там та сама картина "Сикстинська мадонна".

Та пошуки тривають – на карті ще одна позначка, що приводить до затопленої шахти. Тут українець знайде ще 350 творів. Уже в значно гіршому стані. Особливо постраждала картина Тіціана "Динарій кесаря" – фарба на ній потріскала і почала відставати.

Військові приймають рішення забрати скарби й перевезти їх до Союзу реставраторам. Для "Сикстинської мадонни" один із маршалів навіть надав свій літак. 750 картин відновили за 10 років, а 1955-го відбулася масштабна виставка цих робіт, після чого знайдені українцем скарби передали назад у Німеччину.