Що буде після F-16?

Лише F-16 буде мало

Заодно міністр оборони описав конструкцію, за якої британці вже начебто готові вчити наших льотчиків на Eurofighter, а зі шведами йдуть перемовини про підготовку на JAS 39 Gripen. Ситуація настільки цікава, що її варто розглянути окремо.

Актуально Ця зброя принесе нам перемогу, тому її постачання довго схвалювали

Як тільки стало відомо про політичне рішення по F-16 для України, від окремих спікерів одразу пішли напівофіційні та невиправдано оптимістичні коментарі про те, що "передача цих літаків допоможе виграти війну". Згодом тональність стала якось поміркованішою.

Начальник авіації Повітряних сил ЗСУ Сергій Голубцов пояснив в одному з інтерв’ю, що для переваги над окупантами лише на одному операційному напрямку потрібно буде чотири ескадрильї на F-16, тобто 48 машин. Це на тлі того, що за найоптимістичнішими підрахунками станом на зараз вдасться назбирати для України десь півсотню боєздатних F-16.

Як виявилось, із 40 наявних у Голландії літаків цього типу в льотному стані лише 24 одиниці, а інші 16 – хіба що розбирати на комплектуючі. При цьому Резніков заявив, що нам треба 120 сучасних бойових літаків. Тому, схоже, в хід і пішли варіанти, які обговорювались навіть публічно під час оформлення "авіаційної коаліції" ще взимку цього року, але які через різні причини в роботу до цього моменту не пішли.

Наприклад, комбінацію "британські Eurofighter + шведські Gripen" для України як цілком робочу прописували ще в лютому цього року фахівці британського Королівського інституту оборонних досліджень (RUSI). Схема мала виглядати так: спочатку британці дають нам винищувачі Eurofighter у найпершій модифікації Tranche 1 саме під завдання ППО, які можуть "всього лише" запускати ракети "повітря-повітря" AIM-120D з дальністю стрільби аж до 180 кілометрів. Цього насправді цілком достатньо, щоб збивати пір'я росіянам на будь-яких дистанціях. Далі вже шведи мали дати деяку кількість JAS 39 Gripen.

Цікаво Зрада зсередини? ФСБ Росії в очікуванні поразки у війні

Комбінаторика полягала в тому, що якщо для обслуговування Eurofighter на наших аеродромах потрібні фахівці від BAE Systems, бо бачте дуже складний літак, то у випадку із JAS 39 Gripen картина кардинально протилежна. Цей винищувач створювався саме під обслуговування в польових умовах.

Схема була робочою, але в роботу не пішла, судячи з усього саме тому, що тоді для нашої сторони був пріоритетним саме F-16, про що в одному із виступів говорив Бен Воллес. Тепер, схоже, в роботу таки піде, про що натякає новина про захід в Україну тої ж BAE Systems.

У Великої Британії та Італії є позитивні рішення

Швеція поки що декларує, що не має "зайвих" літаків Gripen для передачі Україні, бо у шведських ВПС "всього лише" 96 таких літаків. Реальний інтерес шведів в контексті "авіаційної коаліції" для України може виглядати в такій послідовності:

• у шведських ВПС нема "вільних" літаків;
• ну а в корпорації Saab давно не було нових замовників на винищувачі.

У рівнянні по Eurofighter є ще один не розкритий елемент – це взагалі-то Італія. Вона теж є учасником колективної програми по виробництву цих літаків і має (начебто) найкращі потужності серед усіх країн НАТО з підготовки льотчиків на цей тип винищувачів. Ймовірно, саме про Eurofighter мовилося, коли Володимир Зеленський відвідував Італію.

Зауважте У Росії оголосили сафарі за елітами

Якщо Швеція ще вагається по Gripen, то щонайменше Італія та Велика Британія мають позитивне рішення по Eurofighter. Однак це рішенні ще потрібно озвучити офіційно, а далі виникає питання по термінах.

Німеччина як завжди

Інертність Німеччини в питанні бойових літаків можна щонайменше зрозуміти, хоча вона може гальмувати загальне рішення по Eurofighter для України. Там міг як мінімум зашкодити пасіонарний наскок ще посла Андрія Мельника в твітері на Олафа Шольца з вимогою дати ударні літаки Tornado. Навіть зухвалість, як ресурс, потрібно витрачати на щось адекватне, а технічний стан німецьких Tornado насправді такий, що там уже на голки пора різати ті літаки.

Майже весь парк своїх Tornado німці поставили на капітальний ремонт лише для того, щоб бодай "на папері" мати носії тактичної ядерної зброї в межах зобов'язань НАТО, поки не будуть поставлені американські F-35. Там горизонт планування – максимум до 2030 року.

Це при тому, що в Німеччини були справні Eurofighter на зберіганні, щоб у 2022 році щонайменше три такі літаки продати Австрії (у якої всього 15 винищувачів, тому більше й не треба). На цьому фоні аж цікаво, чим завершиться історія з пропозиціями Чехії постачати нам то перспективні L-259, то давно серійні L-159 у ролі легких штурмовиків та "летючих парт" для ЗСУ. Щоб готувати льотчиків на новітні літаки, старих L-39C може бути вже недостатньо.

Так, це може видаватись розчаруванням, коли на шляху до сучасної авіації для ЗСУ та "закритого неба" замість спринту доведеться бігти марафон. Однак тут саме та ситуація, коли в екстреному режимі доводиться надолужувати відставання останніх років 30.

Вперше про необхідність переходу нашої авіації та ППО на літаки F-16 чи Eurofighter та про необхідність ЗРК Patriot у вітчизняній профільній літературі мова була ще на початку 2000-х років. Це були настільки "старорежимні" часи, що тоді, наприклад, писали не Eurofighter, а EF 2000. Чому так вийшло, кожен може сам знайти свою відповідь.