Зона вільної торгівлі

– Зона вільної торгівлі з боку ЄС до України працює з 2014 року. Тобто, українські виробники вже отримують ті переваги, які вона передбачає. З 1-го січня зона вільної торгівлі запрацює для європейських виробників. З одного боку, наші виробники можуть сказати, що це додатковий конкурентний тиск на них.

Від відкриття нашого ринку для європейських товарів виграють не лише наші споживачі, які отримають доступ до якісних товарів за меншими цінами, але й виробники, які отримають доступ до дешевших запчастин та матеріалів.

– По-друге, вступ в силу зони вільної торгівлі є додатковим сигналом для іноземних інвесторів, які готові і хочуть інвестувати в Україну для виробництва не лише на наш внутрішній ринок, але і на експорт. Це означає, що з 1-го січня вступають в силу наші зобов’язання по всій торгівельній частині.

Перспективи експорту

– У нас є чим дивувати і чим завоювати Європу. Треба говорити про те, що падіння експорту, яке є зараз, не зумовлено застарілою структурою української економіки. Ми експортуємо сировинні матеріали, які дуже залежать від коливання світової кон’юктури.

Нам потрібно експортувати до ЄС товари з вищою доданою вартістю.

Ембарго Росії

– Таким обмеженням Росія погрожує нам вже давно. Перше – це продуктове ембарго, приєднання нас до тих санкції, які діють проти західних країн. Друге – підняття мита, тобто вихід із зони вільної торгівлі щодо деяких товарів. Цей шантаж почався ще декілька місяців тому, а просто вчора це оголосили офіційно. Ми подивилися на структуру експорту до РФ. Треба відзначити, що він скоротився.

Зараз Російська Федерація в нашому експорті займає близько 12%. У 2002 році цей показник становив 29%.

– Росія вже фактично ввела обмеження щодо 25 видів товарів українського виробництва, які експортують до РФ. Тобто, багато з тих товарів, які вони хочуть заборонити, вже давно не експортуються.

Експорт аграрних товарів становить лише 1,9% від загального об’єму до РФ, тобто говорити про значні втрати ми не можемо. В найгіршому сценарії ми втратимо 600 мільйонів доларів, а при реалістичних підрахунках – 400 мільйонів доларів.

Імпортні товари

– Ми залежимо найбільше від енергоносіїв. Розвивати в себе це виробництво ми не можемо. Але можемо працювати над двома напрямками: диверсифікацією нашого імпорту, енергоефективністю.