Усиновлюйте й не повертайте: ЄС не вніс до санкційного списку викрадачів українських дітей

12 санкційний пакет

Під ударом санкцій цього разу опинився імпорт, купівля та перевезення алмазів з Росії, реекспорт товарів і технологій, які можуть посилювати російську військову потугу, чавун, шпігель, окремі продукти з міді та алюмінію, програмне забезпечення для менеджменту підприємствами, ціни на нафтопродукти.

Читайте також Ми довго чуємо, що Захід зливає Україну, а як все насправді?

Обмежувальні заходи були накладені на 86 юридичних осіб з військового, оборонного, фінансового, медіасектору та ІТ-сфери: "Альфа страхування", Росфінмоніторинг, Кримтелеком, телеканали "Царгород" та "Спас", рухи "Волонтери перемоги", "Авангард" та Кримпатріотцентр. Під санкціями опинилася 61 особа: члени Центральної виборчої комісії Росії, російські та білоруські військові, бізнесмени, індивіди, які займаються промиванням мізків українських дітей на окупованих територіях.

Серед обмежень для фізичних осіб – замороження активів, неможливість проведення валютних операцій з громадянами й компаніями з ЄС, заборона на в'їзд та транзит через територію держав-членів.

Кого немає в оновленому санкційному списку

Хоча обмеження були поширені на осіб, які займаються "перевихованням" українських дітей, зокрема на Сєрафіма Іванова (Юнармія), Сєргєя Гаврильчука (Юнармія), Єлєну Шапурову (так звану міністерку освіти та науки Запорізької області), поза списком досі є ті, хто бере безпосередню участь в протиправних депортаціях, примусовому переміщенні, незаконному усиновленні та затримці в поверненні неповнолітніх.

Так, попри те, що 13 вересня Європейський парламент закликав Міжнародний кримінальний суд видати ордер на арешт Алєксандра Лукашенка у зв'язку з роллю Білорусі у депортації українських дітей, особа, в діяннях якої, на думку ЄС, є ознаки злочину геноциду, досі не під санкціями.

Мовиться про "волонтера" Алєксєя Талая, який організував вивезення кількох тисяч маленьких українців.

За бортом опинилася й Інна Швенк, яка 9 листопада зробила щиросердне зізнання в передачі на усиновлення росіянам 29 українських дітей, та вкотре – Іріна Клюєва, яка віддає сиріт з окупованого Криму в російські родини вже майже 10 років.

Зауважте У перші тижні прем'єрства Туска виникла нова криза у стосунках Польщі та України

Попри нещодавнє внесення осіб до українського санкційного списку, які на рівні соціальних служб окупаційних органів влади надають дозвіл на депортацію та незаконні усиновлення, ЄС досі не ввів власні обмеження щодо порушників. Зокрема, щодо директора "державної служби в справах сім’ї та дітей" так званої "ДНР" Свєтлани Майбороди.

У санкційному списку ЄС фігурує Сєргєй Миронов, який рік тому брав участь у депортації, а згодом удочерив 10-місячну Маргариту Прокопенко з Херсону. Однак в жодному з офіційних документів об'єднання не засуджено і навіть не згадано про незаконну передачу української дитини в його родину.

У підсумку висновок – невтішний: чи то ЄС вперто не помічає згаданих осіб, чи то не вважає їхні діяння протиправними.

У будь-якому випадку відсутність реакції на незаконні усиновлення та умисне створення перешкод для повернення українських дітей є своєрідним зеленим світлом для зловмисників та спричиняє збільшення масштабів злочинів. Відповідна поведінка також не сприяє репатріації дітей і їхньому возз'єднанню з родинами.

Проблема санкційного списку в цілому

Кожен новий пакет обмежень викликає усе більше обговорень. Строки для ухвалення санкцій збільшуються у той час, як можливості ідентифікувати викрадених українських дітей, перешкодити їхньому усиновленню та забезпечити повернення – зменшуються.

У санкційному списку ЄС уже фігурують особи, які не мають ані активів у Європі, ані реальної спроможності відвідати держави-члени. Водночас відповідальні середньої та вищої ланки досі вільно переказують євро, зароблені на злочинах, дітям, які навчаються в місцевих університетах.

Важливо Три сценарії для війни на Близькому Сході, яка може перерости у світову

Це не означає, що санкції щодо окремих осіб не потрібні. Радше – слід встановити механізм моніторингу та оцінки ефективності обмежувальних заходів, а також координувати політику ЄС з відповідними діями інших держав.

Не менш важливо реагувати на кожне порушення, вчинене особою, та періодично переглядати санкційний список, вносячи необхідні доповнення або поправки, адже непокаране діяння обов'язково буде повторене.

Ще актуальнішою така "ревізія" є у випадку поведінки, яка має елементи злочину геноциду.

Відповідно до Конвенції про попередження геноциду та покарання за нього кожна зі 153 сторін договору зобов'язана попередити, зупинити та притягнути винних до відповідальності у вчиненні цього злочину. Держави ЄС ратифікували Конвенцію, а, отже, мають належно реагувати на дії російських агентів щодо українських дітей, використовуючи при цьому й санкційний тиск.

Врешті, здається, ЄС бракує координації всередині об'єднання: у той час, як один орган засуджує певне діяння, інший – не відображає його в конкретних заходах зовнішньої політики. Це створює ситуацію, за якої політичні декларації залишаються виключно заявами, подекуди перетворюючи ЄС на нову ООН.