Дональд Трамп заявив про можливе енергетичне перемир'я та підтримав дозвіл на торгівлю російським дизельним пальним. Водночас Україна продовжує протистояти російській агресії, а війна на Близькому Сході загострює дефіцит пального та створює нові проблеми для світового енергетичного ринку.

Євген Савостьянов в ексклюзивному інтерв'ю 24 Каналу пояснив, чому ініціативи американського президента можуть не принести очікуваного результату та як Україні варто реагувати на пропозиції Вашингтона. Розмова також торкнулася політичних ризиків для Трампа, заморожених російських активів у Європі та військових проблем Саудівської Аравії.

Володимир Зеленський звернув увагу, що Трамп хоче домовлятися про російський дизель із Путіним, хоча українські удари суттєво впливають на роботу НПЗ Росії. Водночас від України вимагають припинити ці атаки. Чи не є такі домовленості черговою спробою змусити Київ до капітуляції?

Я не бачу в діях Сполучених Штатів прямого наміру примусити Україну до капітуляції. Американці висувають різні пропозиції, які в Україні можуть сприйматися саме як капітуляційні умови. Можливо, у Вашингтоні вважають їх шляхом до завершення війни, але для нас вони неприйнятні.

Ми вже багато разів говорили, що нинішні переговори практично безглузді. На мою думку, вони матимуть реальний зміст лише тоді, коли Україна почне завдавати ударів по теплоелектростанціях Москви та Єкатеринбурга. До цього моменту розмови про перемир'я залишатимуться марною тратою часу.

Зараз люди їздять, зустрічаються, обговорюють різні питання. Можливо, навіть вирішують якісь особисті проблеми. Але я вважаю, що це тупиковий напрямок.

Водночас в України та Європи з'явилася цікава можливість використати заяви самого Трампа. Однією з особливостей його зовнішньої політики є те, що я називаю "ікс-політикою". Він часто спочатку оголошує про певні рішення в соціальній мережі X, а вже потім намагається реалізувати їх на практиці.

Так сталося і з його заявою про енергетичне перемир'я. Україна та Європа фактично відповіли, що готові підтримати таку ініціативу. Зеленський також звернув увагу, що того дня Україна не завдавала ударів по російських нафтопереробних заводах.

А що Росія? Москва не підтверджує готовності до такого перемир'я. Щоправда, вже з'явилася відповідь Сергія Лаврова, який заявив, що Зеленський не заслуговує на жодне перемир'я.

Але ж пропозиція надійшла не від Зеленського, а від Трампа. Тому цю ситуацію потрібно використовувати в дипломатичній роботі: американський президент запропонував енергетичне перемир'я, Україна погодилася, а Росія його відхиляє. Якщо Кремль відмовляється, необхідно звертати на це увагу Вашингтона та посилювати політичний тиск.

За цією історією стоїть і значно серйозніша проблема. Світовий паливний ринок переживає великий дисбаланс, який навряд чи зникне після американських виборів, якщо Сполученим Штатам не вдасться вирішити іранську проблему.

Те, що дозвіл на торгівлю російським дизельним пальним розрахований приблизно на пів року, на мою думку, свідчить про невпевненість Вашингтона у швидкому відновленні повноцінної роботи Ормузької протоки та безпеки нафтопереробних підприємств Перської затоки.

Росія як один із найбільших експортерів енергоносіїв теоретично могла б допомогти відновити баланс світового ринку. Але вона веде війну проти України, яка змушена захищатися. Тому українські інтереси та економічні плани адміністрації Трампа вступили у пряму суперечність.

Теоретично американський президент міг би запропонувати Україні велику кількість систем Patriot та іншу військову підтримку в обмін на припинення ударів по російських НПЗ. Навіть уявити собі такий варіант можна: США допомагають Україні в інших питаннях, але просять не зачіпати виробництво дизеля.

Хоча я, відверто кажучи, не дуже розумію, як подібну домовленість можна було б реалізувати.

Коли країна проводить тривалу військову кампанію, дуже важливо не змінювати її стратегію. Я від самого початку українських ударів по російських нафтопереробних підприємствах говорив, що цю лінію потрібно продовжувати. Україна діяла послідовно й досягла значних результатів.

А тепер Трамп намагається відвернути Київ від цієї кампанії. Проте я не бачу в цьому наміру домогтися української капітуляції. Якби американський президент мав таку мету, він давно міг би почати відмовляти Україні у зброї, розвідувальній інформації та інших видах підтримки.

Натомість постачання тривали. Проблема в тому, що дизельне пальне стало для Трампа дуже болючим питанням. Він хоче показати своїм виборцям, що особисто бореться за зниження цін. Його політичний задум зрозумілий, але він повністю суперечить інтересам України.

Рішення щодо російського дизеля вже викликає запитання в Конгресі, адже існують законодавчі обмеження на закупівлю російських енергоносіїв. Водночас наближаються проміжні вибори, після яких демократи можуть посилити свої позиції. Чи не стане ця угода серйозною політичною проблемою для Трампа, особливо з огляду на високі ціни на пальне?

На жаль, я не очікую, що ситуація суттєво покращиться до виборів. Можливо, після голосування політичні пристрасті дещо вщухнуть і виникне нова конфігурація.

Однак я постійно наголошую, що йдеться про вибори в конкретних округах. Особиста популярність президента впливає на їхні результати, але не є вирішальним чинником. Є низка тенденцій, які можуть привести до зовсім іншого результату, ніж зараз прогнозують.

Тому я б не поспішав заздалегідь віддавати демократам більшість у Конгресі. Цей передвиборний період потрібно ще пережити.

Думаю, найближчим часом буде багато гучних заяв, суперечок і політичного шуму. Але кожна сторона продовжуватиме свою політику. Я не думаю, що Україна відмовиться від ударів по Росії, оскільки Росія не припинить атакувати Україну. Це війна, а не кабінетна політика.

Можливе постачання 300 тисяч тонн російського дизельного пального має дуже незначне значення для перебігу бойових дій. Для світового ринку цей обсяг також недостатній, щоб змінити ситуацію.

Я подивився на першу реакцію ринку після повідомлень про угоду. Вона була переважно спекулятивною, ціни відреагували на очікування, але стійкої тенденції до їхнього зниження не виникло. І це зрозуміло, адже дефіцит дизельного пального нікуди не зник.

Насправді світові загрожує дуже серйозна паливна криза. Її не можна вирішити окремими невеликими домовленостями.

Що таке 300 тисяч тонн дизеля? Навіть якщо взяти максимальний обсяг, який обговорюється на пів року, 4,8 мільйона тонн, це приблизно 30 мільйонів барелів. Для глобального паливного ринку це дуже мало.

Трамп звертався до Європи з проханням вивільнити зі стратегічних резервів 100 мільйонів тонн дизельного пального. За наведеними мною оцінками, йдеться приблизно про третину європейських стратегічних запасів.

Якби європейці тоді погодилися, можливо, такого ажіотажу навколо дизельного пального вдалося б уникнути. Але навіть це рішення не усунуло б довгострокових проблем глобального ринку.

Дефіцит зараз величезний. Нафтопереробні заводи, які залишаються поза районами російсько-української війни та бойових дій у Перській затоці, не здатні повністю забезпечити світові потреби.

З цих двох регіонів надходили значні обсяги дизельного пального. Тепер через військові дії виробництво та постачання опинилися під серйозним тиском, і потужностей інших підприємств недостатньо, щоб повністю компенсувати втрати.

Тому попереду, на мою думку, дуже серйозні проблеми з балансом попиту та пропозиції. І розв'язати їх лише дозволом на продаж російського дизеля не вдасться.

Глава європейської дипломатії Кая Каллас повідомила про обговорення можливості вилучення заморожених російських активів, значна частина яких перебуває в Бельгії. Чи зможе Європа й надалі фінансувати підтримку України без використання цих коштів?

Я вважаю вилучення російських активів абсолютно логічним рішенням. Чому за війну Росії проти України має платити Європа? За цю війну повинна платити Росія.

Тому ці гроші необхідно вилучати й використовувати. Я навіть пропонував певну схему, яка могла б допомогти вирішити це питання.

На мою думку, потрібно створити окрему структуру, яка викупила б право розпоряджатися замороженими коштами у бельгійської компанії Euroclear. Це дозволило б передати відповідні зобов'язання іншій структурі, яка вже могла б працювати з цими активами.

Проблема полягає в тому, що керівництво Euroclear та бельгійська влада, як я припускаю, серйозно побоюються за свою безпеку. Не виключаю, що їм могли надходити погрози.

Тому необхідний механізм, який дозволив би передати право розпорядження активами та пов'язані з ним зобов'язання іншій структурі.

Я вважаю це необхідним, доцільним і розумним. Тут немає жодної суперечності між економічною доцільністю та мораллю. Росія розв'язала війну, тому саме її кошти повинні використовуватися для компенсації завданих збитків.

Європейцям зараз справді непросто. Попереду вибори у Франції, а внутрішні політичні процеси в європейських державах впливають на готовність ухвалювати складні рішення.

Однак мене дивує, наскільки повільно просувається питання російських активів. Здається, європейські політики розуміють необхідність їхнього використання, але діють дуже важко й нерішуче.

Блокування Ормузької протоки залишається однією з головних проблем світового енергетичного ринку. Водночас хусити завдають ударів по Саудівській Аравії, яка закупила значну кількість сучасного американського озброєння. Чому Ер-Ріяд не може ефективно протидіяти цим атакам і як це позначиться на цінах на нафту?

На сьогодні це один із вирішальних чинників. Саудівська Аравія виявилася зовсім неготовою до війни з хуситами.

Вона закупила величезну кількість сучасного американського озброєння. Саудівські військові мають передові системи, однак наявність техніки ще не означає готовності ефективно використовувати її в реальних бойових умовах.

Я називаю це армією для парадів. Вона чудово виглядає, коли військові в красивій формі беруть участь в урочистостях, але реальна війна вимагає зовсім іншої підготовки.

Є такий вислів, що люди, які їздять на "Мерседесах", не воюють. Звісно, це не універсальне правило. У Великій Британії навіть члени королівської родини брали участь у бойових діях, але саудівське військове керівництво, на мою думку, виявилося недостатньо підготовленим.

Я нагадаю, що в цьому протистоянні саме Саудівська Аравія, як я вважаю, завдала першого удару. Її представників запитували, чи готові вони до такого розвитку подій, і вони запевняли, що проблем не буде.

А тепер ми бачимо, що їм складно ефективно застосовувати наявні протиракетні комплекси та перехоплювати ракети хуситів. Для держави з таким рівнем оснащення це дуже поганий результат.

Наслідки вже позначаються на нафтовому ринку. Я пов'язую нове зростання цін, зокрема, з повідомленнями про удар по родовищу Гавар у Саудівській Аравії, одному з найбільших у світі. За інформацією, на яку я спираюся, там виникла пожежа.

Саудівська Аравія тепер висуває претензії європейцям та іншим партнерам, звинувачуючи їх у недостатній допомозі. Але партнери не хочуть воювати замість держави, яка має величезні запаси сучасного озброєння.

Формально на боці Саудівської Аравії діють і сили національної армії Ємену. Проте вона все одно не може впоратися з хуситами та зазнає серйозних труднощів.

З'являються навіть повідомлення про наміри залучати бійців з Африки. Для мене це радше свідчення відчаю та нездатності самостійно вирішити проблему.

Іран дуже активно використовує хуситів для дестабілізації нафтового ринку. Це елемент його стратегії, побудованої на підтримці союзних збройних угруповань за межами власної території.

Ізраїль завдав потужних ударів по "Хезболлі" та ХАМАС, тоді як Саудівська Аравія досі не може впоратися з хуситами. І це створює додаткові проблеми для всього регіону.

Ми вже говорили про серйозний дисбаланс на світовому ринку дизельного пального. Але якщо Саудівська Аравія й надалі демонструватиме нездатність захищати власну нафтову інфраструктуру, найближчим часом подібні проблеми можуть посилитися й на ринку сирої нафти.

Євген Савостьянов про удари по НПЗ Росії, енергетичне перемир'я Трампа та конфіскацію активів РФ: дивіться відео