Політтехнолог Тарас Загородній був гостем ефіру 24 Каналу.
Розмова була присвячена тому, що Європа досі не готова до війни з Росією та перебуває в ілюзії безпеки, відірваній від реальності.
Тарас Загородній детально розібрав тему та пояснив, чому заклики окремих європейських політиків зупинити удари по НПЗ не мають під собою жодного раціонального підгрунтя.
24 Канал подає текстову версію розмови.
Ілюзія європейської безпеки та відірваність від реальності
Поки Росія продовжує тероризувати українські міста та завдавати ударів по цивільній інфраструктурі, реакція європейських лідерів залишається непропорційно слабкою. Політтехнолог Тарас Загородній наголошує, що головна проблема Європи полягає у відірваності її політичних еліт від реальності. Замість того, щоб акумулювати ресурси та надати Україні необхідну зброю для перемоги, європейські чиновники зосереджуються на другорядних питаннях або намагаються умиротворити агресора.
Президентка Єврокомосії Урсула фон дер Ляєн / Фото – Getty Images
Яскравим прикладом такої політики є нещодавні заяви президентки Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн, яка на тлі руйнування української економіки війною акцентує увагу на необхідності боротьби з тіньовим сектором та збільшенні податків. Загородній називає такий підхід абсолютно неадекватним ситуації, адже в умовах щоденних бомбардувань бізнесу пріоритетом має бути дворазове збільшення військової та фінансової допомоги, а не фіскальний тиск. Європа досі сподівається пересидіти війну за спинами українців, ігноруючи навіть прямі попередження зі США про те, що Вашингтон не збирається захищати європейців у разі конвенційної війни.
Чому заклики Макрона щодо НПЗ позбавлені логіки?
Окремої уваги заслуговує позиція президента Франції Еммануеля Макрона, який запропонував запровадити "подвійний мораторій": Україна нібито має припинити удари по російських нафтопереробних заводах, а Росія – зупинити атаки в Чорному морі. Ця пропозиція є абсолютно асиметричною і вигідною виключно Москві.
Загородній пояснює, що такі заяви Макрона продиктовані не турботою про глобальну безпеку, а страхом перед дефіцитом пального та бажанням зберегти власні економічні інтереси.
Проте ціна на пальне у світі залежить не від дій України, а від дефіциту переробних потужностей. Намагання перекласти відповідальність з агресора на жертву є типовим проявом європейської політики подвійних стандартів.
Франція, яка нещодавно сприяла зняттю санкцій з російських олігархів Алішера Усманова та Михайла Фрідмана, демонструє готовність домовлятися з Кремлем за будь-яку ціну, ігноруючи екзистенційну загрозу для самої Європи.
Ставка на власні сили: чому Україні потрібні свої ракети
В умовах, коли західні партнери демонструють нерішучість, а НАТО не може чітко артикулювати механізми застосування п'ятої статті, Україна не має іншого вибору, окрім як покладатися на власні сили. Загородній підкреслює, що сподіватися на раптове прозріння європейців немає жодного сенсу. Слабкість лише провокує росіян на подальші гібридні атаки, диверсії та ескалацію.
Українська балістична ракета FP-9 / Фото – сайт компанії-виробника Fire Point
Єдиним правильним шляхом для України є максимальний розвиток власного військово-промислового комплексу. Виробництво власних ракет, дронів та відкриття експорту зброї дозволить отримати необхідні кошти для фінансування оборонки та здобути незалежність від політичних коливань у Вашингтоні чи Брюсселі. Світ поважає лише силу. Коли країна має власні засоби ураження і сама визначає законні військові цілі на території ворога, ставлення міжнародної спільноти кардинально змінюється.
Колапс російської економіки як єдиний шлях до перемоги
Поки Росія робить ставку на холод, зиму та терор цивільного населення, Україна продовжує методично знищувати економічний потенціал агресора. Удари по російських науково-виробничих підприємствах, таких як завод "Іскра" в Ульяновську, та нафтопереробних заводах у Пермі, Воронежі чи Ростовській області дають конкретні результати.
Загородній звертає увагу на те, що російська економіка стрімко наближається до колапсу.
Одразу після так званих виборів російська влада ініціювала шалене підняття податків та тарифів на комунальні послуги, що свідчить про гостру нестачу коштів на фінансування війни. Росія залишилася без союзників, готових надавати їй пряму фінансову підтримку. Навіть Китай, який отримує надприбутки від ролі РФ як свого проксі у протистоянні із Заходом, не зацікавлений у порятунку російської економіки.
Тому стратегія України має залишатися незмінною: продовжувати удари по критичній інфраструктурі ворога, зокрема по Омському НПЗ, щоб спровокувати відчутну кризу з дизельним пальним. Тільки повний економічний колапс Росії та неможливість фінансувати окупаційну армію змусять Кремль зупинити агресію. Будь-які розмови про перемир'я чи мораторії без силового тиску є лише ілюзією, яка дає ворогу час на підготовку до нових ударів.



