Згадати Все. Їдальні: царство котлет і підливки

Перший контакт із радянською їдальнею не забувається ніколи. Коли після маминої домашньої їжі тобі подають котлетки, які офіційно іменувалися шкільними і були головним символом їдалень у навчальних закладах. Це важко пояснити, але діти їх справді любили.

Котлети, які трохи менше, ніж повністю, складалися з хліба можливі лише в совковій їдальні. Якщо в котлеті м'ясом лише пахло, то куди ж воно дівалося? Якби діти могли, вони б їли лише котлети та хліб, але школярам доводилося проходити всі кола обіднього раціону. Відмовитися їсти у їдальні значило накликати на себе гнів кухарки.

Читайте також: Жовтенята, піонери та комсомольці

Класика у їдальні – це обов'язково перше – якийсь суп чи борщ, друге – гарнір з м'ясом чи рибою та підливка. З напоїв компот або чай. Чай у їдальні чаєм навіть не пахнув. Але саме так називали у прейскуранті цю дивну солодку рідину.

У великому об'ємі так легко не помітити чогось дрібненького. Тарганчик чи муха – у тарілках траплялося й таке. Їдальня супроводжувала людину все її життя. Після закінчення школи – університет і знову їдальня. Отримав диплом – влаштувався на завод, а там знову їдальня. Санаторії, профілакторії, будинки пристарілих – їдальня всюди.

В магазині мисливства і рибальства продавали штучні мухи. Вони коштували півкопійки. Оце було одне з улюблених жартів кинути дівчатам у суп або кинути собі і отак їсти,
– згадує письменник Сергій Пантюк.

"Товариші студенти. Прохання не годувати кішку. Вона у нас залишилася одна." – популярний серед молоді жарт саме про їдальню. Такий варіант харчування часто зневажали. Зате пиріжкова під університетом – свята святих. Якщо грошей на альтернативну їжу не вистачає, то рятуватися від голоду студенти прийдуть саме в їдальню.

Читайте також: Згадати Все. Ремонт: стихійне лихо в масштабах квартири

Хліб до 1990 року був безкоштовний, але лише за умови хоча б якоїсь покупки. Ну, можна було дозволити собі харчуватись і по-багатому. Асортимент у студентських їдальнях був доволі широкий: суп, гречка, пюре, інколи рис на гарнір і м'ясо на вибір. Смакувало по-різному. Все залежало від настрою та професійних навичок бригади кухарів. У четвер не було жодних черг. У їдальні – рибний день, але дійсно смачна риба траплялася вкрай рідко.Королем рибного четверга був хек: рибний бульйон, смажена риба, тушкована риба, і морська капуста на закуску.

Здобути серветку у їдальні теж було випробуванням. На день давалася лімітована кількість, а отже треба було довести, що саме тобі вона потрібна найбільше. І краще не говорити, що ця серветка для того аби протерти, недомиті столові прибори.

Без гумору у цьому одноманітному світі гігантських баняків та алюмінієвих виделок і справді важко. І деколи перли народжували самі працівники їдальні. Навряд чи хтось тоді замислювався, що їдальня таке собі колективне знущання з людей. Так, звісно, це справді зручно зігнати всіх в одне приміщення в один час, нагодувати одинаковою їжею з одинаково некрасивого посуду і знову відправити на робочі місця.

Про радянські їдальні та особливий смак тодішньої їжі – дивіться у програмі.