Найголовніше не те, скільки їх вийшло друком, а те, що це – якісний продукт. Ветеранська література займає гідне місце в сучасному світі української друкованої книги.
До теми Бо читав по складах: суд в Одесі покарав злодія зобов'язанням прочитати вірш Франка
Багато презентацій цих творів пройшло в моєму закладі й багатьох авторів я знаю особисто.
Скажу чесно, що я не є фанатом друкованої книги. Так вийшло. Читаю в цифровому варіанті, але завжди радію, коли чую, що хтось із наших хлопців або дівчат написав та видав власну книгу.
Скільки книг написали ветерани
Тут вже не так важливо, про що книги, адже жанри абсолютно різні, але об'єднує їх тільки одне – відвертість та щирість. На жаль, не зможу навести статистику – скільки всього ветеранських книг і розказати про кожну з них. Однак знаю, що творів, присвячених саме темі російсько-української війни, ветерани написали більше ніж 200. Це не може не вражати.
Знаю про це від організатора ветеранського намету, де продають військову літературу, ветерана Мартіна Бреста. Це його літературний псевдонім. Проєкт "Ветнамет" – це історія про об'єднання всіх авторів, які є ветеранами, військовими, волонтерами та переселенцями.
Читайте також Діти з інвалідністю, біженці й шукачі притулку створили україномовну аудіокнигу казок
Чи є запит на книги ветеранів
Ніхто не відбирав книги за якістю, обкладинкою кількістю сторінок. Було всього 2 умови:
- бути військовим, ветераном, волонтером чи переселенцем;
- книга має бути про війну.
Якщо пазл з цих двох умов складається, то можна продавати свою книгу в цьому наметі. На своєму першому Книжковому Арсеналі, за 5 днів, "Ветеранський намет" продав майже 4,5 тисячі книг і заробив для їхніх авторів понад 750 тисяч гривень.
За інші 5 книжкових подій, які відбулися у різних містах України, продали більше ніж 10 тисяч книг. Дохід склав приблизно 2 мільйонів гривень для авторів. Звичайно, ніяких відсотків за продаж чи інших грошей, ніхто ні з кого не брав – автори отримували всю суму за продану книгу. Дуже крутий досвід.
Автори-ветерани можуть реалізовувати свої книги / Фото фейсбук-сторінки "Ветеранського намету"
Книга автентичною мовою
Проте це досвід з продажів ветеранської літератури, яка стосувалася теми війни. Але ж у нас є ще ветерани, які пишуть не про війну, а про щось особисте та душевне чи автобіографічне, або смішне та сатиричне.
Для мене було великим і дуже приємним здивуванням прочитати в мережі, що книга "Юпак", яку написав ветеран Сергій Сайгон, і яка не присвячена темі війни, стала книгою року за версією BBC Україна.
Сергій Сайгон / Фейсбук-сторінка Сергія Сайгона
Якщо ви колись бачили Сайгона наживо і говорили з ним, то ви маєте розуміти, що мова, якою спілкується Сергій, є дуже, так би мовити, автентичною. Думаю, що набагато краще за мене описав книгу, телеведучий та член журі Вадим Карп'як. Я його зацитую.
"Юпак" – це книжка, від якої кидатиме в жар мовних пуристів і академічних письменників. Нею захоплюватимуться. Її розноситимуть вщент. Саме так вона і стане популярною. Бо до неї не буде байдужих. Тому що "Юпак" – це наше з вами життя, яке впізнаване своєю натуральністю. Але за цим натуралізмом і простотою приховані такі демони, яких, може, ліпше не ворушити. Бо тоді виринають різні трактування тексту.
Вадим Карп'як
Телеведучий
Бестселер від ветерана
Якщо дуже коротко, то це круто. Окрема причина для гордості. А ще, коли говоримо про ветеранську літературу, то неможливо не згадати про Валерія Маркуса, який зміг поєднати в собі десантника, письменника, мандрівника, спортсмена, підприємця, ведучого та ще багато інших іпостасей.
Його книга "Сліди на дорозі" стала бестселером. На кінець 2020 року було продали 36 тисяч примірників, а у 2019 році книга стала номінантом премії "Книга року".
Валерій Маркус / Фото з фейсбук-сторінки Валерія Маркуса
На сьогодні загальний тираж цієї книги перевалив за 50 тисяч, що є якоюсь космічною цифрою для сегмента української друкованої книги, особливо враховуючи те, що друкував та рекламував свою книгу Валерій самотужки. На жаль, я не зможу розповісти вам про всі книги, написані ветеранами про війну і не тільки про неї, але ви можете самостійно зайти в інтернет і подивитися, що саме видають наші хлопці й дівчата, які були на війні.
Що стосується мене особисто, то я дуже люблю Мартіна Бреста. Скажу більше – з його творчістю я познайомився раніше, ніж з ним самим. Ще у 2016 році. Що я можу вам сказати. Це піхота, яка любить іншу піхоту. Зрозуміти Мартіна зможе тільки піхотинець, або людина, яка піхотинцем є в душі.