Росія продовжує тиснути на фронті, але навіть величезні втрати не змушують Кремль відмовлятися від своїх планів. Щоб змінити розрахунки Владіміра Путіна, Україні потрібно не лише зупинити просування окупантів, а й завдати удару по тому, що дозволяє Росії продовжувати війну.

Військовий аналітик з Ізраїлю Давид Шарп пояснив для 24 Каналу, які три фактори можуть змусити Кремль переглянути свої цілі, чому удари по російській економіці мають стати руйнівнішими та як погрози США обмежити передачу зброї й розвідданих можуть вплинути на українські операції.

Зміна погодних умов та завершення літнього періоду традиційно вносять свої корективи у хід бойових дій. Відсутність листя на деревах (так званої "зеленки") та осіннє бездоріжжя суттєво ускладнюють логістику, умови перебування на полі бою та можливості для прихованого просування.

Хоча наступати в таких умовах стає об'єктивно важче, а оборонятися – простіше, стратегія і тактика російської армії залишаються незмінними.

Головною ціллю окупантів є повне захоплення Донецької області.

Ворог продовжує тактику постійного тиску та пошуку слабких місць в українській обороні, намагаючись здійснювати охоплення укріпрайонів, як це відбувається навколо Добропілля та Костянтинівки. Попри величезні втрати та зрив початкових планів захопити значні території ще до зими, Владімір Путін продовжує діяти за старою логікою. Поки російська економіка має запас міцності, а владі нічого не загрожує, Кремль вважає, що здатен виконати завдання-мінімум за рік – півтора.

Щоб змінити цю парадигму і довести Путіну невиконуваність його планів, необхідна сукупність трьох критичних факторів.

По-перше, на фронті має виникнути абсолютний глухий кут. Повільне просування ворога не є для Москви поразкою, якщо там вважають, що цілі можна досягти за довший час. Російське керівництво має побачити повну відсутність перспектив наступу в горизонті багатьох місяців чи років.

По-друге, Кремль має остаточно переконатися, що жодні удари по тилах чи дії на передовій не змусять Україну піти на поступки.

По-третє, ключовим тригером повинні стати ефективні та руйнівні удари по російському військово-промисловому комплексу та економіці. Для цього результативність атак має якісно зрости, що вимагає застосування балістичних та крилатих ракет.

Більше про підігрування Трампа Путіну: дивитись відео

На тлі необхідності посилення ударів по російських тилах, інформація про погрози США припинити постачання зброї та розвідданих у разі продовження атак на російські нафтопереробні заводи виглядає як серйозний виклик. Хоча для визначення координат НПЗ достатньо відкритих джерел, організація успішного удару вимагає значно глибшої інформації.

Щоб безпілотники чи ракети могли подолати ешелоновану систему протиповітряної оборони ворога, необхідно прокладати складні маршрути в обхід перешкод. Саме тут критичною стає роль американської супутникової, агентурної розвідки та радіоелектронного перехоплення.

Значущість цих даних неможливо компенсувати виключно власними силами чи допомогою європейських партнерів. Розвіддані від США відіграють вирішальну роль не лише на стратегічному, але й на тактичному рівні – від отримання інформації в реальному часі під час наступальних операцій до раннього попередження про зльоти російських бомбардувальників та запуски балістики. Втрата такого ресурсу може стати критичним ударом по обороноздатності.

У ситуації, коли партнери використовують постачання озброєнь та розвідданих як важіль впливу, українському керівництву доводиться робити складний вибір між відстоюванням власної правоти та збереженням критично важливої підтримки.

Практика негласного ембарго чи притримування допомоги є стандартним інструментом американської дипломатії, який неодноразово застосовувався навіть щодо таких близьких союзників, як Ізраїль. Це жорстка реальність міжнародних відносин, де кожна країна керується власними інтересами.

Публічна критика чи звинувачення адміністрації США у слабкості навряд чи змінять політику Вашингтона, але можуть викликати додаткове роздратування та призвести до нових обмежень.

Наприклад, нинішні заяви Дональда Трампа щодо енергетичного перемир'я та закупівлі російського палива продиктовані виключно передвиборчими інтересами – бажанням знизити ціни на дизель за кілька тижнів до голосування.

Для Росії економічна вигода від цього мізерна (близько 150 мільйонів доларів), проте це важливий крок для виходу з ізоляції. Після виборів цей фактор може втратити свою актуальність, і ставлення до ударів по НПЗ може змінитися.

У таких умовах Києву важливо діяти максимально прагматично: неформально пояснювати партнерам їхню неправоту, але уникати кроків, ціна яких для національної безпеки може виявитися занадто високою, вважає Шарп.