Забирали навіть подушки: шокуючі факти про Голодомор на Поділлі
Команда Ukraїner у співпраці з Національним Музеєм Голодомору-геноциду за підтримки Українського культурного фонду провели експедицію до останніх свідків Голодомору. Героїнею історії з Поділля стала Надія Корольова.
Коли почався Голодомор, їй було 10 років. Про це йдеться в матеріалі Ukraїner.
Читайте також Селяни ділилися останнім: зворушлива історія жінки, яка пережила Голодомор
Надія Корольова народилася в селі Іванківці Тиврівського району на Поділлі. Цей регіон був одним із перших, де почалися бунти проти масової й примусової колективізації.
Обурені діями режиму, українські селяни виганяли представників влади та активістів із сіл. У 1932 році протистояння селян стало настільки активним, що радянська влада спрямувала туди війська. Бої тривали по кілька днів.
Надія Корольова поділилася спогадами про Голодомор / Фото Ukraїner
Родина Надії була заможною. Її батьки займалися хліборобством і були дуже працьовитими, тому нажили чималі статки: мали десять десятин землі із садком і городом, сани, воза, корову, коней та овець. Усе це родина втратила, коли почалася колективізація.
Коли зайшла радянська влада, все позабирала. Із скрині – весь одяг, всі рядна, подушки. Все, що було в хаті, забрала. Це вважалося колективізацією,
– розповіла Корольова.
За її спогадами, в Голодомор їли лиш те, що самі могли виростити чи знайти на городах. Сіяли коноплі й буряки, які затирали з пшоном і варили суп. Навесні збирали й торішню мерзлу картоплю, яка позалишалася в землі. Шкірку знімали, а саму бульбу сушили, розтирали та пекли коржі.
Жорен родина Надії не мала. Все, що треба, перетирали в глиняній мисці. Натомість деяким сусідам вдалося зберегти жорна. Сьогодні це є одним із матеріальних доказів геноциду, адже радянський режим їх забирав та знищував, аби переконатися, що можливості молоти зерно в українців немає.
Від голоду загинула сестра Надії. Всім іншим членам родини вдалося вижити.
Історія Надії Корольової: дивіться відео Ukraїner
Довідка. Упродовж кількох місяців команда Ukraїner та Національного Музею Голодомору-геноциду за підтримки Українського Культурного Фонду досліджує різні регіони України в пошуках свідків геноциду українського народу. У 1932–1933 роках їм було по 6-12 років, зараз — від 92 до 100. Їх залишились одиниці.