Переможець та переможений: якою була реальна мета заколоту Пригожина

Мені запропонували висловити свою думку. Охоче погоджуюсь, тим більше, що я це вже зробив близько місяця тому в тексті з пророчим заголовком "День Пригожина". Ось його фрагмент у буквальному значенні на злобу дня. 

Зверніть увагу "І король голий, і будинок картковий": розвідка пояснила, що означає заколот Пригожина в Росії

Путін втратив контроль над конфліктом вагнерівців та Міноборони

28.05.2023. Путін втратив контроль над конфліктом між ПВК "Вагнер" і Міноборони, який він свідомо породив рік тому, щоб повісити на генералітет всю відповідальність за поразку в розв'язаній ним (Путіним) війні. Пригожин сьогодні виконує вже не його замовлення. Ну, хоча б тому, що своїм звіриним чуттям він усвідомлює, що йому це невигідно. Ні як бізнесмену, ні як ватажку бандформування.

І річ не у ремарці, яку він нібито випадково кинув, про щасливого дідуся та закінченого Дивака. Потрібно бути справді закінченими диваками, щоб не почути, що саме репетує й хрипить місту та світу цей досить характерний для крутих поворотів російської історії харизматичний персонаж:

"Не ми придумали (а хто ж саме, цікаво?!) цю спецоперацію і розв'язали безмозку пед*растичну братовбивчу війну. Не ми проср*ли під Києвом, Сумами, Черніговом, Харковом, Херсоном. Не ми по-хамськи пройшлися чоботами по всій території України. Ми прийшли рятувати батьківщину, коли вона нас покликала... Ми звільнили Артемівськ, а Міноборони знову його просре. Шойгу і Герасимов повинні будуть застрелитися. Або ми повісимо їх на Красній площі.

Діти еліти жирують, а у простих людей діти приходять у цинку, розірвані на шматки. Як у 1917 році, все закінчиться революцією. Солдати порвуть д*пу тим, хто їх кинув у цю трагедію. Настане Варфоломіївська ніч.

Українці ж відновлюватимуть свої кордони до 2014 року і зроблять це легко".

Останні заяви Пригожина – ефективна ІПСО

Розсип останніх яскравих виступів Пригожина – не замовлення Путіна, а багатоходова ІПСО, яку ефективно реалізують. Її мета – підготувати населення Росії до неминучої поразки у війні (повернення до кордонів 1991 року).

"Людина з народу" Пригожин – виключно вдалий вибір для фронтмена цієї операції. Але здійснює її колектив людей, які мають не менші, аніж у Пригожина, силові та фінансові ресурси. Їхня мета — утримати владу і величезну власність (які вони мають у країні) і після її поразки у війні. Ба більше, навіть збільшити й те, й інше внаслідок чорного переділу власності націонал-зрадників, які вже призначені винуватцями поразки. Не випадкові тому й пугачівсько-ленінські заклики Пригожина др*ти ж*пи тим, хто жирує на Рубльовці.

Др*ти д*пи обов'язково будуть, але не стихійно, а виключно за списком, заздалегідь затвердженим Комітетом Національного Порятунку. До речі, маєток родини Пригожина, яка жирує у Санкт-Петербурзі, не поступається у своїй розкоші без смаку найбільш зухвалим зразкам з Рубльовки.

Пригожину доручили найважливішу роль

Пригожину доручили відіграти найважливішу роль у всій цій операції. 30 мільйонів російських військовозобов'язаних з полегшенням і почуттям глибокого задоволення зустрінуть перший декрет нової влади – скасування путінського указу про мобілізацію – і назавжди залишаться її гарячими прихильниками. З ними немає проблем.

Але приблизно 10-15% населення – це переконані Z-патріоти, справжні д*вбані російські фашисти. Як їм продати ідею поразки та зберегти при цьому владу?

Ось тут і незамінний Пригожин. Все це напівкримінальне бидло бачить у ньому свого, із захопленням приймає антиелітний потік свідомості бандита-мільярдера, жадібно хаває його справжню правду. І ця правда тактовно та дбайливо підводить їх до ідеї капітуляції.

Наприкінці шляху він урочисто оголосить їм, що публічна кара зрадників батьківщини Шойгу та Герасимова стала історичною перемогою російського духу в нашій "Третій вітчизняній війні" проти інтервенції 60 держав: англосаксів та їх сателітів. І батьківщину ми зберегли. І ядерна зброя, слава Богу, не знадобилася. У цьому вже встиг колективний Пригожин заспокоїти власне населення та не в останню чергу Захід. Його дуже зрозуміла постійна антиядерна риторика – перший зовнішньополітичний сигнал "нової" російської влади urbi et orbi: "Ми не **нуті".

То на кого працює Пригожин

То на кого ж чи, швидше, з ким разом працює Пригожин? Першою напрошується кандидатура Юрія Ковальчука, найближчого друга Путіна, його геополітичного гуру, який вселяв володарю зухвалий задум одним кидком кісточок переграти світову історію – взяти реванш над Заходом за поразку СРСР у ІІІ світовій (холодній) війні. Тепер, коли великий план Ковальчука провалився, безглуздо чіплятися за якісь шматочки української території. А "друг" Путін втратив для нього свою сакральну цінність інструменту для знищення ненависного Заходу.

Так, Ковальчук виявиться незамінним, коли потрібно буде переконувати Путіна підписати указ про власну відставку.

Але на перших ролях потрібні фігури все ж таки більш інституційні, здатні безпосередньо віддавати накази силовим структурам. Тим більше, що операція вступає, мабуть, у практичну стадію.

Проглядається колективний актор, якого б я назвав ГКДБ – глибинний КДБ.

Очевидно, ГКДБ прагне зараз встановити контроль над армією і насамперед такими її ключовими для утримання влади структурами, як ССО та ГУ. Пригожин уже озвучив імена генерала армії та генерал-полковника, намічених на посаді міністра оборони та начальника генерального штабу.

23 – 24 червня партія почесної капітуляції (ППК) провела найактивніший захід. Російська держава постала в очах власного населення та зовнішнього світу як класичне failed state. Апофеозом стало взяття карним злочинцем-найманцем без єдиного пострілу (і навіть без кувалди) штабу ПВО та догідлива поведінки двох генерал-лейтенантів, які керували саме з цього штабу війною в Україні. Якщо не виконала свій обов'язок охорона штабу, генерали мали б особисто застрелити Пригожина зі своєї табельної зброї, а не балакати з ним на лавці.

ППК за ці 2 дні вирішила для себе два найважливіші завдання.

По-перше, вона до смерті налякала Путіна, який навіть на якийсь час втік із Москви на свою малу батьківщину. Щасливий дідусь дізнався, що немає в нього ні вірних силовиків, ні народу, який його любить. Жителі Ростова проводжали вагнерівців як героїв вже після того, як Путін кинувся на них як на зрадників Батьківщини.

По-друге, кожен росіянин остаточно переконався, що з війни з Україною такій державі треба якнайшвидше виходити.

То чому ж Пригожин не взяв Москву? А навіщо? Усі цілі його активного заходу вже досягнуто. Лідери ППК не збираються йти у високі кремлівські кабінети по трупах офіцерів особистої охорони Путіна. Серйозні солідні люди увійдуть до них на виконання легітимних указів в.о. Президента Росії Мішустіна.

А як же особиста безпека самого Пригожина? А які із нею проблеми? Звичайно, він не повірив жодному слову патентованих брехунів Путіна та Лукашенка. Гарантії недоторканності перехідний період дали йому зовсім інші люди. Серед них, мабуть, і дуже перспективний молодий політик Олексій Дюмін. Єдиний із губернаторів Центральної Росії, який, між іншим, не записав стандартний відеоролик із викриттями Пригожина.