Замах на Скрипалів: моторошна історія отруєння, до якої причетна Росія

Часто буває так, що для виконання завдання агенти різних країн придумують собі так звану "Cover Story" – легенду, яка прикриває справжню ідентичність агентури. Детальніше про це – у програмі "Спецслужби" на 24 каналі.

Зверніть увагу Албанська "кровожерлива" спецслужба Сігурімі, яка сколихнула історію

До прикладу, ізраїльський спецагент Елі Коен перетворився у бізнесмена Каміля Таабета, щоб поїхати у Сирію. Він майже рік провів в Аргентині, аби налагодити там зв'язки із сирійською спільнотою. Агент ФБР Джо Пістоне приблизно 6 місяців втирався у довіру до мафіозі під вигаданою професією "крадій коштовностей" та іменем Доні Браско.

А от Боширову і Петрову без жодного прикриття знадобилося всього 2 дні на виконання поставленого завдання. І як результат – невдалий замах і міжнародний скандал.

Ми сиділи в парку, ми сиділи і пили каву, ми заходили в кафе, пили каву, ми гуляли. Ми гуляли, насолоджувалися цією англійською готикою, цією красою,
– сказав полковник ГРУ Руслан Боширов.

"Чесно кажучи, це, мабуть, найбезглуздіша історія прикриття, яку мені коли-небудь доводилось чути", – запевнив учасник контртерористичного командування Лондона Дін Хайдон.

Перед тим, як розповісти про замах на Скрипаля за допомогою наднебезпечного нервово-паралітичного препарату – невеличка передісторія про те, хто такий Скрипаль і чому його вирішили прибрати.

Сергій та Юлія Скрипалі / Фото "Главком"

Хто такий Скрипаль

Сергій Скрипаль – дитина Холодної війни. Народився у червні 1951 року в Києві, а в Калінінграді закінчив військово-інженерне училище за напрямком сапер-десантник. Однак життя вирішив пов'язати саме з небом, тому пішов і далі розвиватися в цій справі. А далі – війна в Афганістані.

"Скрипаль був одним із членів елітного парашутного підрозділу, що робив висадки в Афганістані в боротьбі проти талібів. Він був чоловіком дуже підкованим фізично, але з іншого боку – дуже цікавився технічною складовою військової роботи. Ну й був достатньо хоробрим", – заявив Ентоні Гліс з Центру дослідження безпеки та розвідки.

Служба в елітному підрозділі змусила ГРУ звернути на нього увагу. Він без жодних проблем почав працювати на військову розвідку. Але у 1995 році ним зацікавилися і в МІ6.

До теми Найвідоміша спецслужба світу – МІ6: чим вражає британська розвідка

Життя подвійного агента давалося складно – постійний обмін інформацією і одночасно намагання не викрити самого себе, 1999 року штовхнуло його на звільнення з рядів російських спецслужб. Попри це, з МІ6 він не пішов.

Його наступна робота – російське МЗС та різні держвідомства. В цьому плані він став навіть ціннішим для британської агентури, адже крім внутрішніх справ розвідки він знав і про зовнішні плани Москви. Співпраця продовжувалася майже 10 років, за які Скрипаль передав британцям понад 20 тисяч секретних документів про:

• російські військові бази;
• аеродроми;
• кадровий персонал.

"Я думаю, що МІ6 побачили в ньому вигоду через те, що він був виконуючим обов'язків керівника апарату в ГРУ якраз в ті дні, коли СРСР вмирав. Він знав імена багатьох людей, які працювали на радянську військову розвідку. МІ6 могли використовувати його, як джерело інформації: хто був, а хто не був офіцером розвідки", – розповів Ентоні Гліс.

Викриття Скрипаля

Викрити Скрипаля російській контррозвідці було не дуже тяжко. Коли московські агенти у Європі перестали бути ефективними, стало очевидно, що хтось зливає ворожим спецслужбам інформацію. Відстежили Скрипаля через гроші. За весь час співпраці із британцями, він отримав 100 тисяч доларів – це якщо вірити слідчим ФСБ.

Слідчі ФСБ відстежили Скрипаля через гроші / Фото legal

Очевидно, що в Росії таких коштів на офіційній посаді він заробити не міг. У грудні 2004 року його пов'язали агенти ФСБ і відправили а лаву підсудних. Опиратися і виправдовуватися було марно. Докази причетності вже були в судді на столі. Вирок – 13 років колонії за державну зраду. Що дивно – це відносно невеликий термін за всю шкоду, що Скрипаль приніс обороноздатності Кремля. Однак у 2006 році, за 2 роки після суду, він почав відбувати покарання.

Насамперед він зрадив своїх друзів, які працювали під прикриттям. Загалом, Скрипаль видав понад сотню імен. А це була велика втрата,
– заявив ексофіцер КГБ Ніколай Лузан.

Але відбувати покарання повністю йому не судилося. Тодішній президент Росії Медведєв підписав указ про помилування Скрипаля і ще 3 шпигунів, засуджених за держзраду. Їх готували до обміну у 2010 році. 4-х подвійних шпигунів мали видати росіяни, а натомість забрати 10 своїх, яких затримали у США. Так і сталося. Відсидівши майже 5 років, Скрипаля випустили, а сам він попросив притулку в Британії, оселився у Солсбері і почав давати лекції про російські спецслужби і працював консультантом в МІ6. Більш детальної інформації про його життя не розкривають

Замість того, щоб дивитися на його минуле, треба заглянути в його нещодавню історію. Поцікавитися, чим він займався протягом тих 8 років, які жив у Британії. З ким і на кого працював? З ким спілкувався і з ким проводив ділові зустрічі?,
– сказала колишня співробітниця МІ5 Енні Мачон.

Всі ці питання і до сьогодні залишаються розмитими. Але якщо росіяни вирішили його прибрати, то, мабуть, він і справді продовжував засипати солі Кремлю "за комір". Попри те, що Кремль неодноразово заявляв про непричетність, бо Скрипаль, мовляв, вже не становив загрози для Росії, демократичний цивілізований світ добре пам'ятає попередні "інциденти". Всі добре знайомі з риторикою Москви. Особливо, коли йдеться про опозиційну діяльність чи держзраду.

Читайте також Вбивця без краплі співчуття: історія грабіжника Діллінджера, за яким роками полювали ФБРівці

Риторика Кремля

7 жовтня 2006 року, якраз у день народження Путіна, журналістку Анну Політковську знайшли мертвою в під'їзді її будинку.

Анна Політковська / Фото rucompromat

Одна з версій: помста Кадирова і Путіна за її діяльність і спроби висвітлення Чеченської війни. Того ж року, але в листопаді, російські агенти убили Олександра Литвиненка, працівника спецслужб. Йому підсипали полоній.

Замах на Скрипалів

4 березня Сергій Скрипаль та його донька Юлія вийшли зі свого будинку у Солсбері, сіли в автомобіль і поїхали святкувати приїзд доньки. Пізніше виявилось, що контакт із отрутою був саме на дверній ручці будинку. А речовина – "Новачок".

Розпилили цей нервово-паралітичний засіб ті ж Боширов і Петров, які проходили повз помешкання Скрипаля. За деякий час обоє Скрипалів лежали без ознак життя на лавці біля торгового центру The Maltings. Люди викликали швидку, медики прибули вчасно, але зрозуміли, що з таким не стикалися. Очі скляні, тіло напружене, обоє в комі. Коли імена постраждалих розповсюдили, стало зрозуміло, що це не просто отруєння, а замах на життя. Одразу постало питання: хто і навіщо? Відповідь на перше питання знайшлося – Кремль. А от знайти докази причетності було набагато складніше.

Дослідник Білл Браудер розповів, що існує всього 3 країни, які могли піти на таке:

• Північна Корея, у неї є хімічна зброя і вона її вже використовувала;
• Сирія, чий президент Башар Асад активно використовує хімічне озброєння;
• Росія, яка теж користується таким озброєнням.

"Скрипаль не був ворогом для КНДР чи Сирії – він був ворогом Росії", – заявив Білл Браудер.

У Росії, очевидно, будь-які звинувачення у свою адресу відкидали. Та й до того ж, за кілька днів після отруєння офіційних звинувачень ніхто не висував – тільки претензії і припущення. Новина про отруєння швидко облетіла не тільки британські ЗМІ, а й новинні портали найбільших видань і телеканалів планети. Але не в Росії. Там пропагандистські машини і далі продовували на всю трубити про те, що отруєння Скрипалів – намагання підставити російський уряд і в котрий раз зробити Москву винною у всіх бідах світу.

Розслідування замаху: хто винен в отруєнні

Колишній кремлівський радник Олександр Некрасов розповів, що Скрипаль, а тим паче його донька, абсолютно не цікавили Росію. Його ж обміняли на інших шпигунів за всіма правилами та етичними нормами розвідслужб. Одна з норм – ніколи не чіпати тих людей. Інакше вся суть і концепт цих обмінів розпадеться.

Однак 250 детективів, залучених до розслідування справи, армія, відділ боротьби із хімічними атаками і науковці найрізноманітніших калібрів довели протилежне. Вину за напад поклали на Росію, говорили навіть особисто на Путіна. Про все це свідчили майже півтори тисячі речових доказів, пів тисячі свідків і детальний аналіз речовини.

Ми підозрювали, що маємо справу з отруєнням. Про це нам говорив досвід попередніх атак і обставин, за яких це сталося. Ми також підозрювали, що це могла бути внутрішня атака, скоординована іншою країною,
– зауважив Дін Хайдон.

Більше про розслідування справи – дивіться у програмі "Спецслужби".