Щоб нарешті вибороти право на незалежне існування, у 1944 році в Албанії зав'язалися запеклі бої. Місцеві вояки відбивали країну партизанськими методами від нацистського нападу. Національна визвольна армія країни видворила нацистів ціною тисяч життів. Детальніше про це – у програмі "Спецслужби" на 24 каналі.

Читайте також Надурив сирійські війська та політичні еліти: шпигун Елі Коен, який змінив хід історії

Перший голова "Албанської партії праці" (АПП) Енвер Ходжа відіграв у цій боротьбі чи не ключову роль. Він був головнокомандуючим, який очолив визвольний рух. Албанцям Ходжа видавався героєм і рятівником.


Енвер Ходжа / Скриншот з відео

Режим Ходжі

Армійці звільнили столицю Тирану 17 листопада 1944 , а 20 листопада – Ходжа оголосив, що народ тепер вільний. Щоправда, в його уяві свобода була дещо збоченою. Засліплені радістю від закінчення війни, албанці і не підозрювали, що на них чекає.

Ходжа був при владі 46 років. Звичайно, що його тінь досі залишається тут. Якщо порівняти його з Чаушеску, то режим в Румунії можна назвати демократичним. Режим Ходжі був дуже жорстоким і брутальним,
– згадував один із албанців.

У 1944 році Албанія остаточно погрузла в комунізмі. Енвер Ходжа прагнув контролювати всі процеси у своїх руках. Як заведено в комуністичних країнах, для цього потрібна кишенькова спецслужба. До 1944 року в країні вже було своє відомство – 5 тисяч елітних спецпризначенців, що називали себе "Дивізією внутрішньої безпеки". Але з приходом нової влади, з'явилися і нові реформи. Стара спецслужба переформувалася у "Директорат внутрішньої безпеки", скорочено – Сігурімі. Ця структура займалася абсолютно всім – починаючи від розвідки чи контррозвідки й закінчуючи партійними чистками і потужними репресіями. Оскільки диктатор Ходжа надихався ідеями Сталіна, то й його спецслужба була створена за повним аналогом НКВД-МГБ.

Як діяв новий уряд

Дослідник Девід Козлов зазначив, що з приходом до влади новий уряд почав страчувати людей. За його словами, під приціл потрапляли військові злочинці й колаборатори. Окрім них також страждали й ті, хто виступав проти комунізму в Албанії. Як заявив дослідник, ці швидкі суди призводили не тільки до ув'язнення в таборах, а й навіть до убивства. За цим особисто стежив начальник спецслужби Кочі Дзодзе.


Кочі Дзодзе / Скриншот з відео

Перших людей стратили вже у 1945 році. За ініціативи Ходжі, вище партійне керівництво Албанії організувало суди. Про це оголосили у всіх можливих ЗМІ. У такий спосіб керівництво доводило, що стратити можуть усіх зрадників.

  • До смертної кари засудили 17 політиків.
  • Ще 42 відправили на різні строки ув'язнення в трудові табори.

Страждали й звичайні громадяни, які намагалися перетнути кордон, щоб втекти від комуністичного життя. Виконували вироки члени Сігурімі. Вони мали репутацію "кровожерливої" спецслужби.


Члени Сігурімі / Скриншот з відео

У Албанському інституті демократії заявили, що комуністичних лідерів абсолютно не цікавили прості люди. Вони робили з ними все, що хотіли.

"У нас це продовжується навіть до сьогоднішнього дня. Ніби і виросли, а досі підтримуємо авторитарних керівників, яких абсолютно не хвилюють помилки, яких вони припускаються", – додала дослідниця інституту.

Читайте також Вбивця без краплі співчуття: історія грабіжника Діллінджера, за яким роками полювали ФБРівці

Про націоналістичний рух в умовах комунізму не могло бути й мови. Албанську організацію "Баллі Комбетар", яка оголосила війну новому режиму, швидко придушили. Сігурімі переважали не тільки в кількості, а й екіпіруванні. Дослідники вважають, що в лавах спецслужби служили понад 30 тисяч людей, не враховуючи інформаторів. Вони приборкували протести будь-якого масштабу. До 1949 року їм вдалося зупинити більше ніж 10 антикомуністичних маршів і прикрити стільки ж підпільних угрупувань.

Протягом 1947 року у відносинах комуністичної Югославії і Албанії назрівав серйозний конфлікт. Він призвів до серйозних чисток та зробив режим у країні ще жорстокішим. Ходжа щосили намагався триматися за владу, а конкуренти йому заважали. Поки на інформаційному фронті вели пропагандистську війну, агенти Сігурімі вже йшли по слідах "зрадників" режиму.

Югославія звинувачувала Ходжа у веденні антиюгославської політики. Він і так ризикував втратити владу, бо лідер Югославії Йосип Броз Тіто мав більший вплив серед комуністів Албанії. Тому Ходжа, аби закріпитися на своїх позиціях, наказав югославським радникам покинути Албанію протягом 48 годин. Він розірвав всі економічні відносини з сусідом і почав ще сильнішу пропаганду проти Югославії,
– зазначив дослідник Девід Козлов.

Усі, хто підтримував Йосипа Тіто, потрапляли під жорсткі репресії. Члени Сігурімі вривалися до будинку і в'язали одразу всю родину. Чистки відбувалися навіть у компартії. Вони зачепили немало високопосадовців, які нібито були відданими режиму. Майже половину членів Центрального комітету було затримано, а разом із ними – 32 міністрів. Торкнулося це й глави Сігурімі Кочі Дзодзе – його засудили і одразу ж повісили. Ставлення до людей теж змінилося.

Як катували у тюрмах

Якщо раніше можна було вільно займатися своїми справами, то вже у 1948 році без відома спецслужб не відбувалося нічого. Наручники одягали за найменші підозри чи дрібниці.


Тогочасна в'язниця / Скриншот з відео

Загалом, у тюрмах й таборах за 46 років правління Ходжи побували понад 100 тисяч людей. Стратили більше ніж 6 тисяч, а скільки пропали безвісти – досі невідомо. У деяких камерах сиділо по 30 людей. Кожному видавали менше ніж 500 грамів хліба на добу, інколи салат. З верхнього одягу – тільки легку осінню куртку. До того ж незаконно ув'язнених ще й жорстоко катували.

"Серед усіх видів катувань найгіршим був електрошок. Вони вставляли у вуха старі дроти від телефону. То була найгірша мука в моєму житті, яку коли-небудь, доводилося терпіти, – згадував католицький священник.

До теми Вбивство Джона Кеннеді: як розгорталися події фатального візиту президента

Жертвами таких методів катування були "неблагосклонні" албанці. Це інтелектуали, опозиціонери, інакодумці, які виступали проти комунізму. Якщо інтелектуальний бомонд одразу розстрілювали чи відправляли у концтабори, то з простими громадянами боролися двома методами:

  • розділяли родину і відправляли усіх на трудові роботи (навіть дітей);
  • убивали одного з членів сім'ї, а іншим давали спокій і спостерігали.

Члени Сігурімі були жорстокими агентами. Ще одним їхнім завданням було прослуховування. Тогочасна апаратура дозволяла записувати одразу 40 людей. І якщо інші комуністичні спецслужби таємно проникали до будинків підозрілих осіб і встановлювали "прослушку" в лампи чи під столи, то члени Сігурмі ставили "жучки" навіть у взуття.


Апаратура для прослуховування / Скриншот з відео

Що відбувалося після смерті Сталіна

У 1953 році почалася так звана десталінізація. Політика Хрущова для західного демократичного світу виглядала більш ліберальною. Але для Енвера Ходжі це було катастрофою. Послаблення режиму для нього означало кінець політичної кар'єри. Тоді Ходжа вирішив закінчити співпрацю з СРСР. Диктатор знайшов нового, не менш жорстокого однодумця – КНР. Їхні комуністичні порядки видавалися йому набагато привабливішими, ніж московські. Ходжа наказав спецслужбам знайти людей і підготувати проєкт будівництва бункерів на випадок ядерної війни. Він боявся всього, що натякало на послаблення його режиму. По всій країні почали будівництва різноманітних споруд, які радше нагадували тюрму, ніж бункер.

Читайте також 6 років під прикриттям: як агент ФБР Джо Пістоне поставив мафію на коліна

До тюрми кидали за найменші дрібниці. Окрім прослуховувальної апаратури, агенти Сігурімі мали в розпорядженні тисячі інформаторів. Їх вербували по-різному: комусь платили, а комусь – погрожували розправою. На початку 80-х років соціалізм почав відмирати. Тоді поставало питання, коли згасне комуністичний режим. Однак Ходжа втрачати владу в Албанії не хотів, тому він ще більше контролював людей. Водночас, чутки про світ без комунізму спонукали албанців утікати з країни. Втім, за "зрадниками" стежили агенти, тому перетнути кордон без відома Сігурімі вдавалося одиницям. Не допомагали навіть хабарі.

Як ліквідували диктаторський режим

У 1985 році Енвер Ходжа помер від крововиливу в мозок. Однак репресії і переслідування членами Сігурімі продовжувалися. Зважаючи на це, у 1990 році країну охопили перші потужні демонстрації. Усе почалося зі студентського руху, на якому вимагали послаблення режиму, відкриття кордонів і створення опозиції. Диктатор Ходжа був мертвий, а його наступник Раміз Алія – не таким жорстким. Рух підтримали прості албанці, тому владі довелося йти на поступки. Тоді почалися демократичні вибори, на яких перемогли комуністи. Такий розвиток подій не влаштовував людей, тому режим ліквідували.


Студентські демонстрації / Скриншот з відео

Сігурімі теж торкнулися зміни – у 1991 році їх розформували. Після цього набрали новий склад і перейменували. Однак старі члени спецслужби так і не понесли покарання. Жодних арештів чи публічних слухань не було до сьогоднішнього дня. Після правління Енвера Ходжі і його ручного відомства, Албанія майже перетворилася на руїни. Попри те, що на сьогодні в країні поважають демократичні цінності і свободи, люди досі бояться. Слово "Сігурімі", що в переклад з албанської означає "безпека", назавжди закарбується не тільки в історії країни, а й в пам'яті кожного її громадянина.