Яку роль в замаху на Фіцо відіграв проросійський музей в Словаччині
Коли запитують, навіщо займатися музеями під час війни, відповідь очевидна. Тому що музеї – це завжди цікаво та непередбачувано. Це завжди про майбутнє. Розповім вам злободенну музейну історію.
Музей vs проросійське лігво
Близько 15 років тому словацький байкер та підприємець Йозеф Хамбалек купив у селі Долна Крупа поблизу Трнави майновий комплекс колишнього сільськогосподарського кооперативу. Локація хороша тим, що від неї приблизно однакова відстань до кордону з Чехією, Австрією та Угорщиною (60 – 65 кілометрів).
Читайте також 5 причин вважати, що війна – на вирішальній стадії
За легендою, Хамбалек вирішив відкрити там музей військової техніки й заразом створити таку собі резиденцію – тусовочне місце для приятелів-байкерів.
Де взяти техніку? Під добру справу стару техніку почали передавати міністерство оборони та міністерство внутрішніх справ Словаччини. ЗМІ зазначали, що ексглава МВС був дружним з Хамбалеком, попри неоднозначну репутацію останнього.
Отриману техніку почали лагодити й приводити до належного вигляду. Так "збіглося", що через якийсь час на базі резиденції-музею почала проводити тренування парамілітарна організація Slovenskí branci ("Словацькі бранці"), яка заявила про себе у 2014 році.
Ще у 2015 році цю організацію експерти (серед них і майбутній міністр оборони Словаччини Ярослав Надь) віднесли до списку парамілітарних структур, які почали розмножуватися в Європі, не приховуючи симпатій до Росії.
Я дивився матеріали кількох таких організацій у різних країнах ЄС/НАТО, фото та відео з їхніх акцій – як під копірку. Виглядають як клони, створені за єдиним шаблоном.
Публічно вони декларують добрі речі: підготовку до захисту рідної країни, здоровий спосіб життя тощо. Як правило, їх поєднує "ґрунтовницька" ідеологія, євро- і НАТО-скептицизм. Вони працюють на ерозію колективних інститутів Європи, часто відштовхуючись від реальних проблем, зрозумілих людям. Наприклад, від теми мігрантів. Лідер словацької організації тренувався в одній із російських структур.На підтримку таких організацій періодично висловлюються нерозбірливі, вразливі чи якимось способом мотивовані публічні люди. У 2016 році "Словацьких новобранців" публічно підтримав письменник, організатор поетичного клубу та активіст Юрай Цинтула.
У 2012 – 2018 роках "музей" Хамбалека розвивався. У ці роки прем'єром був Роберт Фіцо (його другий захід на посаду). У 2018 році Фіцо пішов у відставку на тлі скандалу, пов'язаного із вбивством журналіста.
Цікаво Знову наступ на Київ? Що насправді відбувається у Білорусі
І так знову "збіглося", що у 2018 році саме цю резиденцію-музей обрала як свою європейську базу в Словаччині прокремлівська банда "Нічні вовки"на чолі з "Хірургом" – Залдостановим, якого у нас пам'ятають за екзерсисами у Севастополі.
Росія відкрито підтримувала організації
Тоді словацька влада "раптово помітила" і парамілітарну організацію, і військову техніку. Власника музею Хамбалека навіть оштрафували на 33 тисячі євро – за неналежне інформування та неправильне зберігання військової техніки для музею.
Багато хто почав ставити запитання: а чому "музей" обгороджений високим парканом з колючим дротом, оточений озброєною охороною, явно не радий відвідувачам? І схожий він швидше на військову базу. Словацька поліція змушена була зробити спеціальну заяву: все перевірили, там все законно.
"Раптово" – бо "Нічні вовки" паслися у Словаччині й до цього. З 2018 року те, що відбувалося, стало просто непристойним. Наприклад, банду "Нічні вовки-Словаччина" медійно супроводжувало посольство Росії у Словаччині.
У червні 2018 року посольство Росії розмістило радісну новину про відкриття європейського штабу "Нічних вовків" у Долній Крупі. Посол Росії у Словаччині Алєксєй Федотов кликав "вовків" на всі публічні заходи та приймав у себе (на фото він зі склянкою соку, у центрі групи – Хамбалек). Традицію продовжив його наступник і так тривало до повномасштабного вторгнення Росії.
Російський посол приймає "Нічних вовків" / Фото автора
2022 року відбулися зміни. Росіяни провели заміну акторів за збереження загальної драматургії.
"Словацькі бранці" у жовтні 2022 року заявили про згортання діяльності, "щоб рухатися далі". Хоча ще у серпні проводили польовий тренінг із тактичної медицини. Цікаво, чому? Джерело підтримки стало надто ненадійним?
"Нічні вовки" опинилися під санкціями. У Словаччині на основі місцевих "вовків" негайно створили організацію байкерів "Брат за брата". На фото – її вождь Матуш Алекса отримує смолоскип від відомого російського любителя історії – Сєргєя Наришкіна, він за сумісництвом голова Служби зовнішньої розвідки Росії.
Наришкін і Матуш Алекса / Фото автора
До чого призвела ця вся історія
Далі ще цікавіше. У 2022 році на Хамбалека, який неодноразово відвідував Росію та ручався з Владіміром Путіним, були накладені санкції ЄС за підтримку агресивної війни. У грудні 2023 року новий прем'єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо почав публічно боротися за зняття цих санкцій.
Зауважте Цікава фаза "великого російського наступу" на Харківщину
13 березня 2024 року Фіцо заявив в ефірі одного зі ЗМІ, що Хамбалека виключили зі списку санкцій ЄС, натякаючи, що це він "порішав".
А вже 15 травня вразливий письменник Юрай Цинтула, який 8 років тому підтримував "Словацьких бранців", які тренувалися в "музеї" Хамбалека, випустив у Фіцо 5 куль.
Після замаху на прем'єра російська пропаганда почала готувати ґрунт під "український слід", наголошуючи на "проросійськості" Фіцо. Та пропагандисти вже забули про нього, бо спливли зв'язки стрільця.
Наявність у цій історії "російського сліду" очевидна, але я не поспішав би з однозначними висновками.
Фіцо відпрацьовував свій номер, але за ним був шлейф непереборного негативу, що обмежувало можливості. А по-доброму його нікуди подіти не виходило. Класичний сюжет із "підхоплюванням прапора" загиблого вождя ніхто не скасовував. Замах може бути відлунням непублічного "кастингу" всередині групи товаришів. Цілком можливо внутрішньословацька історія про боротьбу за владу.
Чим зачепили стрілка – має встановити слідство. Словацькі медіа пишуть, що останніми роками він був не дуже успішним, намагався привернути до себе увагу. Його могли накрутити та направити. Які його актуальні погляди достеменно не відомо, багато домислів. На допитах він зараз може сказати все що завгодно, зокрема і про підтримку України.
Інфраструктура Хамбалека нікуди не поділася. На хвилі боротьби з санкціями ЄС він став ще більш медійним. "Вовки" та ребрендовані "вовченята" також нікуди не поділися.
Це ще один сюжет, що підтверджує аксіому: той, хто творить музей, думає не про минуле, а про майбутнє. Музей – це стратегія.