Здадуть — не здадуть: пристрасті навколо Широкиного очима маріупольців

З Києва чи Львова можна аналізувати цю ситуацію з усіх сторін, а от як тим, хто живе в Маріуполі і тим, хто його обороняє всі ці місяці? Ми спробували вивчити настрої маріупольців, які живуть у напіввійні вже майже рік.

Голоси "проти"

"Ми не віримо владі", — цю фразу казали мабуть 80% всіх опитаних. Звичайні люди, студенти, робочі, офісні працівники. Хтось читав мінські угоди, хтось слідкує за подіями, хтось ні. Але всі вони єдині в одній думці – демілітаризувати Широкине значить підставити під загрозу Маріуполь.

Приблизно така сама одностайність і серед активу міста. Дуже показовим у цьому стало об'єднання кількох волонтерських груп міста, які зазвичай між собою змагаються. Спільними зусиллями вони організували мітинги проти демілітаризації Широкиного, а також встановили намет біля згорівшої будівлі міської ради, оголосивши безстроковий протест. Наразі там чергують представники від цих волонтерських груп.

Їх об'єднала одна ідея – демілітиризовувати Широкіно не можна. Але кожен пояснює це по-своєму. Наприклад представник ГО "Новий Маріуполь" Марія Подибайло каже, що це не мітинг недовіри владі, це скоріше недовіра, що друга сторона виконає умови.

Своїм протестом ми хочемо дати президенту інструмент протистояти тиску західних партнерів. Адже демілітаризація Широкіного – це їх умови. Президент може сказати, що він погоджується, але народ проти і він не може йти проти волі народу,
— каже Марія.

Також вона додає, що маріупольці відчувають себе покинутими, адже влада не говорить з ними. Президент постійно змінює свої слова і не пояснює маріупольцям, що їх чекає – чи стане місто буферною зоною, які наслідки для Маріуполя матиме відведення озброєння. Різняться його слова і щодо лінії зіткнення та лінії розмежування, чи торкнуться вони міста. Маріупольці чекають від Порошенка більш конкретних роз'яснень, яка доля чекає на них.

Відомий маріупольський волонтер Галіна Однорог на свої сторінці у Facebook пише: "Ми потребуємо пояснень, від вас, як Гаранта Конституції, чітких пояснень стосовно Мінських домовленостей, ми проти демілітарізації Широкіного і створення 30-ти км буферної зони".

Маріупольській волонтер, яку не так давно нагородили у Львові відзнакою за діяльність, Ліля Болбат також не довіряє бойовикам, у тому, що вони виконають свою частину мінських умов.

Над городом опять висит угроза. Многие не понимают демилитаризацию Широкино. Не понимают почему убирают все добровольческие батальоны с передовой. Все что мы просим — не сдавайте Мариуполь! И в который раз говорим: Мариуполь — это Украина! ....Демилитаризация Широкино не дает покоя. Верить боевикам нельзя — мы это уже хорошо поняли. Какие хитрые планы у наших мы уже не понимаем. Хочется верить что удастся прекратить обстрелы выполняя Минские договоренности. Но что-то как-то не верится,
— пише Ліля.

Що думають військові

Не довіряти словам волонтерів не можна, адже вони зазвичай отримують інформацію з перших рук прямо з передової. Не рідко саме волонтери стають тими, кому військові довіряють найбільше і можуть поділитись інформацією, яку не винесуть на загал.

Проти виступають і два командири, чиї підрозділи від початку широкинської операції стояли на рубежах цього селища – командир "Азову" Андрій Білецький та командир "Донбасу" Анатолій Виногродський.

Хочете утримати Маріуполь – ви повинні утримувати широкинські висоти... Широкине – це наша українська територія, і навіть за мінськими угодами вона наша. ...Ми здаємо 500 метрів висот, але насправді здаємо півмільйонне місто,
— сказав Білецький в одному з інтерв’ю.

Зі своїм колегою погоджуються і в батальйоні "Донбас".

Наші керівники всупереч інтересам держави йдуть на поступки нормандській четвірці, європейцям, які просто хочуть згасити конфлікт будь-якою ціною. Це зрада інтересів держави. Росія вже зробила це з Грузією і Молдовою. В нас все так само відбувається,
— заявив Виногродський.

Голоси "за"

Серед усіх голосів проти демілітаризації, періодично звучать і ті, хто навпаки підтримує вивід українських військ. Так, на дуже незрозумілому мітингу у Маріуполі приблизно 15 людей здебільшого похилого віку, підтримували вивід військ не тільки з села, а й з самого Маріуполя. На їх думку це може стати гарантією ненападу на місто.

Є і ті, хто вважаї широкінські пристрасті звичайною панікою. Свої аргументи вони підкріплюють тим, що вивід двох добровольчих батальйонів, "Азову" та "Донбасу", ще не означає здачу міста. Адже рубежі захищають багато підрозділів Збройних Сил. Їх позицію підкріплює і той факт, що добробати замінили у Широкіному морськими піхотинцями. Наразі хлопці справляються з поставленими задачами і продовжують справу "Азову" та "Донбасу", утримуючи село.

Серед тих, хто за відвод озброєння є такі, що аргументують свою позицію необхідністю відтягнути час, щоб дати українським військам закріпитись. Дехто вірить у ту міжнародну політику, яку проводить президент.

Інші звинувачують у розпалюванні панічних настроїв добровольчі батальйони. Мовляв для них це політика, адже скоро вибори і вони втрачають свої позиції і важелі впливу, а також можливість "отжимать пансионаты, устраивать пьяные драки в ночных клубах. Ставить левые блок-посты и брать у водителей "благотворительную помощь" в размере 50 грн для своего БФ "Азов" — пише один з активістів Маріуполя.

Свою думку, більш нейтральну, мають і в ГО "Ініціативна група "Разом".

Мои источники в среде военных сообщают, что согласно этим планам о демилитаризации и 30-км буферной зоне, силы АТО эти позиции не покинут. Это такой дипломатический трюк — заранее зная, что ничего не потеряем, в очередной раз выставить РФ и террористов в не очень хорошем свете, ведь у меня лично нет сомнений, что они не будут выполнять какие-либо обязательства,
— каже політолог и журналіст ІГ "Разом" Богдан Мірошніков.

Покинуті на призволяще?

Для самих маріупольців чергові крики "нассливают" за рік сусідства з фронтом стали звичними – страху не додали, адже боятись маріупольці почали ще в серпні минулого року, коли терористи окупували Новоазовськ.

А от в чому вони вже остаточно упевнились, що влада байдужа до них. Адже серед усіх голосів протиборчих сторін так важко зрозуміти, що відбувається насправді. Щоб знати, що це не зрада і не злив Маріуполя, з людьми має говорити влада, але влада мовчить і називає тих, хто проти — "внутрішнім ворогом". Обґрунтовуючи свої слова тим, що Кремлю обходиться дорого війна, тому він вирішив розхитати ситуацію зсередини. Вочевидь півмільйонний Маріуполь став для пана Президентам тим самим "внутрішнім ворогом, що розхитує країну зсередини".

Чи буде "Широкіне — наше"

Отже, в більшості військові і волонтери, а тим більше самі маріупольці проти демілітаризації Широкиного. Для одних це здача позицій, для інших зрада тих бійців, які полягли відстоюючи цей шматок української землі, для третіх – наближення до їх домівок небезпеки у вигляді "руського міра".

Чи дослухається влада до їх голосів? Дізнаємось вже зовсім скоро, а поки морально готуємось до імовірних втрат військових у секторі М, та приймати нових біженців з Маріуполя.

Читайте також: Теорія зради: чи зливає влада Маріуполь?

Від Широкино до крайніх житлових будинків Маріуполя трохи більше 10 км. До прикладу дальність вистрілу установки "Град" може сягати 40 км.