Про необхідність позбавити Росію такої розкоші, як стабільне авіаційне сполучення, за останні кілька років не говорив лише ледачий. Новини про колапс в аеропортах під час одиночних атак безпілотників у бік Москви, Санкт-Петербурга чи іншого великого міста не лише гріли душу пересічним українцям, але й давали розуміння необхідності постійного впливу на росіян.

Втім, після того, як стала очевидною здатність України закрити небо над усіма ключовими повітряними гаванями країни-агресорки, дуже довгий час ніяких результатів подібного впливу не було видно. Навіть коли Володимир Зеленський оголосив про кампанію з блокування роботи аеропортів, суттєвих змін у роботі аеропортів довгий час не відбувалося.

Лише через майже півтора місяця операція, що буцімто розроблялася ще за сприяння міністра оборони Михайла Федорова під назвою M&M's, нібито почала виглядати як дійсно системна робота.

24 Канал пояснює, чому для України так важливо заблокувати роботу ключових аеропортів Росії, як змусити бізнес та еліти держави-окупантки страждати при умовно невеликих витратах для Сил оборони.

Щоб повноцінно проаналізувати наслідки від стабільного та довгого перекриття авіапростору Росії, в першу чергу треба зрозуміти, наскільки критичними для неї є авіаперельоти. Справа в тому, що через величезну територію, складні погодні умови, а також вкрай невідповідну модель управління, левова частка регіонів фактично відірвана від сухопутного зв'язку із центром.

Держава, де на 75% площі проживає приблизно чверть всього населення, не здатна забезпечити зв'язок із навіть своїми центральними областями залізничним шляхом.

Віддалені регіони Росії не мають навіть автомобільного доступу до "великої землі" через брак доріг. Для них авіація – єдиний спосіб доставки продуктів, медикаментів та банального переміщення людей. Особливо з урахуванням того, що після початку повномасштабного вторгнення Росія повністю розгорнула свою торгівлю на Схід, і обидві її залізничні артерії працюють буквально за межею власних можливостей. Тобто ані Транссибірська, ані Байкало-Амурська магістралі не здатні збільшити пасажиропотік у разі чого, адже забиті товарами для Китаю тощо.

Крім того, саме авіаперельоти є ключовими для підтримки сировинної економіки країни-бензоколонки. Родовища алмазів, золота, нафти та газу розташовані у місцях, куди можна потрапити хіба повітрям. Тож без перельотів десятків тисяч працівників видобувних галузей імперія буквально сколапсує.

Не менш критичними є авіаперельоти для політиків, силовиків і підприємців. Побудована нащадками КДБ вертикаль влади вимагає від чиновників, правоохоронців та інших поплічників Путіна постійних подорожей з Москви до глибинки і назад. Це такий собі "вахтовий метод". Оскільки ж поїздки залізницею (якщо вони можливі) у межах Росії подекуди можуть займати навіть понад тиждень, у випадку відсутності авіасполучення, про оперативне управління країною режим може забути.

Блокування роботи ключових аеродромів Росії є стратегічно важливим для України одразу з кількох причин: економічної та суспільно-політичної.

Згідно з підрахунками експертів, лише одна ніч простою повітряних гаваней Москви завдає державі-агресорці 15 – 20 мільйонів доларів збитків. У денний час година повної зупинки коштує від 2,5 до 4 мільйонів у.о.

Це лише прямі втрати без урахування наслідків зірваних вантажних та пасажирських рейсів, що призводять до ланцюгової реакції та кратного збільшення фінансових втрат. Непрямі збитки від затримок можуть коштувати бізнесу та державі величезних коштів. Один безпілотник, що по колу літає впритул до повітряного простору російської столиці, змушує ворога втрачати шалені гроші, у сотні тисяч разів кратні собівартості такого БПЛА.

Що ж стосується суспільно-політичної складової, то для багатьох росіян застрягти в аеропорту означає нарешті вперше зустрітися з наслідками розпочатої Кремлем війни. Москва у такий спосіб побудувала новий "суспільний договір" із представниками середнього класу, що вони можуть потерпати від агресії хіба економічно. Еліти ж, навпаки, здебільшого наживаються на війні і взагалі не відчувають незручностей.

Середньостатистичний мешканець Санкт-Петербурга чи Москви звик до того, що "СВО" йде десь на периферії, і зовсім його не стосується. Натомість він мусить платити податки, принаймні робити вигляд підтримки дій влади, та вести звичайний для себе спосіб життя. Перебування ж у забитому людьми аеропорту протягом кількох діб змушує кожного росіянина поставити собі просте питання: "а що трапилося?", і, можливо, нарешті усвідомити, що розв'язана верхівкою війна вже напряму торкається саме його, а не ефемерних "наступних поколінь".

Колапс в аеропортах Росії: дивіться відео

Фактично лише в такий спосіб Україна може хоч якось відчутно вплинути на велику верству російського населення, яке до цього ніяк не відчувало на собі війни, змусити еліти та середній клас бути невдоволеними режимом, що не здатен убезпечити їх усіма звичними благами цивілізації.

Присутність у російському небі українських БПЛА, як не дивно, може вплинути й напряму на Путіна. Недарма ж літаки з супроводу диктатора 9 жовтня кілька годин не могли приземлитися у Внуково. Тоді один з бортів Іл-96−300ПУ змінив курс на Санкт-Петербург, а ще три після тривалих кружлянь все ж таки сіли у пункті призначення, але лише після відбою.


Літаки супроводу Путіна з російським фюрером на борту не могли приземлитися через план "Ковер" (українською – килим) в аеропортах Москви / Скриншот з FlightRadar

Таким чином, стала зупинка роботи аеропортів хоча б у двох головних містах Росії – це найпростіший спосіб напряму вплинути на тих представників країни-агресора, яким ніяк не заважає війна.

Причому з економічної та політичної точки зору операції зі зриву роботи аеропортів є максимально асиметричними, оскільки вартість бортів, що летять у бік Москви, незіставна зі збитками ворога. А наслідки дійсно довготривалого закриття неба над ключовими містами підштовхнуть Росію якщо не до колапсу, то до серйозних потрясінь.

Попри той факт, що у жовтні 2026-го кількість зупинок роботи аеродромів у європейській частині Росії стала кратно більшою, казати про критичну ситуацію поки зарано. Хоч Внуково, Жуковський та Шереметьєво і вимушені скасовувати/затримувати рейси вночі, вдень ці повітряні гавані здебільшого працюють.

Звісно, казати про нормальне функціонування ключових аеропортів у світлу пору доби аж ніяк не можна, адже після 5 – 7 і більше годин закриття неба потрібно багато часу на подолання наслідків затримок. Фактично ж одна ніч простою зміщує графік буквально на цілий наступний день, а також робить рейси економічно необґрунтованими. Адже у випадку затримок авіакомпанії зобов'язані надавати пасажирам прохолодні напої, забезпечувати харчуванням та навіть розселяти у готелі за власний кошт, а внаслідок скасування рейсів – повертати кошти за квитки. І те, і те множить на нуль будь-які можливі прибутки від виконання рейсів, а подекуди й взагалі заганяє авіакомпанії у збиток.


Кожен затриманий чи скасований рейс призводить до колапсу в аеропортах Росії / Фото Росавіації

Саме через це незалежні від російського уряду іноземні підприємства все частіше відмовляються від деяких польотів до Москви і назад. Наприклад, турецький Pegasus Airlines залишив лише 2 рейси з 8, а його конкурент Turkish Airlines скасував 2 запланованих маршрути зі Стамбула до Внуково. Також у жовтні зі свого розкладу знімали польоти Flydubai, Kuwait Airways, Emirates та Qatar Airways, однак попри загальні обмеження у 22 аеропортах по всій Росії, жодна з іноземних компаній не оголосила про свій вихід із країни-терористки.

Для того, аби Росія залишилася без авіакомпаній дружніх для себе країн, українським атакам поки не вистачає постійності. Попри численні збитки, які несуть підприємства, забезпечувати рейси та літати над територією Росії їм все одно вигідно. Проте, у випадку збільшення простоїв, ситуація може різко змінитися в інший бік.


Міжнародні авіакомпанії – за крок до виходу з Росії / Скріншот з відео

Крім того, Кремль намагається усіма силами втримати іноземні компанії від зупинки польотів, адже перекрити усі рейси виключно власними силами росіяни ніяк не зможуть: весь наявний у Росії авіапарк експлуатується на знос попри недостатньо якісне обслуговування. Особливо це стосується вкрадених у лізингодавців у 2022 році літаків.

Щоб заспокоїти партнерів, російські посадовці багато разів казали, що ситуація з безпекою польотів перебуває у межах норми. Втім, страхові компанії пустопорожніми заявами не запевниш: військові ризики для неба країни-терористки вже активно зростають, а затримки рейсів внаслідок плану "Ковер" дедалі частіше відносять до страхових випадків.

Фактично ж наразі Москва перебуває на роздоріжжі: або треба визнати власний повітряний простір небезпечним і зупинити польоти (як це зробила ще в ніч проти 24 лютого 2022 року), або сподіватися на те, що Київ припинить надсилати безпілотники у бік важливих аеродромів, а до бойкоту від міжнародних авіакомпаній не дійде.

Варіанту захистити повітряні гавані у Росії не існує, оскільки ППО не вистачає і для прикриття інших, більш критичних для Путіна об'єктів.

Тож для того, щоб цивільне авіасполучення (принаймні у європейській частині Росії) було якщо не помножене на нуль, то суттєво скорочене через закриття аеропортів, потрібно лише одне – постійні польоти українських безпілотників.

Звісно, якби невідомі дрони, наприклад, у нічний час, скажімо, долетіли до ангарного комплексу аеропорту "Внуково", іноземні компанії покинули б Росію вже за кілька годин. Адже реальні ризики втратити борт або витратити мільйони доларів на його ремонт аж ніяк не покривають потенційних прибутків від купи нестабільно прогнозованих рейсів в нестабільній країні.

Однак без таких суттєвих підштовхувань до дій залишається лише сподіватися на те, що Києву вистачить політичної волі, а відповідальним за операцію представникам Сил оборони – безпілотників для реалізації проєкту закриття неба над Москвою.

Бо з кожним днем, коли аеропорти не працюють хоча б по кілька годин, збитки лише накопичуються, а кількість проблем для бізнесу та держави зростає лавиноподібно, і якщо росіяни не придумають успішну протидію, у роботі багатьох аеропортів фактично не буде жодного сенсу.

Наразі ж можемо констатувати, що власники іноземних перевізників дуже вірять у добру волю операторів "невідомих дронів", але, схоже, не враховують, що шантаж від так званих "союзників" і геноцидні атаки Росії, яка від самого початку не рахувалася з правилами війни, а з осені 2026-го взагалі злетіла з рейок, можуть просто не залишити Україні інших варіантів.