Таємна іранська ракета 358: для чого Росії зброя партизанів і чи може збивати дрони
Поки Азербайджан завдавав удари по позиціях так званих російських "миротворців" у Нагірному Карабасі та ліквідовував їхніх ватажків, Сєргєй Шойгу перебував у сусідньому Ірані та роздивлявся зброярські новинки союзників. Особливо російському міністру оборони запала в душу іранська ракета без назви, але з кодом, відома як 358.
24 Канал пояснює, чим Москву так зацікавила зенітна ракета, які її основні характеристики та навіщо вона взагалі потрібна росіянам.
До теми "Чому ж таке допустили": як жителі окупованого Криму реагують на атаку в Севастополі
Таємна іранська ракета 358
Ракета 358 – це зенітний баражувальний боєприпас, який Іран раніше не афішував і навіть заперечував про його існування.
Шойгу в Ірані показують ракету 358 / фото росЗМІ
Хоча Іран дозрів до презентації ракети 358 лише восени 2023 року, вона вже декілька років "воює" на півдні Аравійського півострова, де вже майже 10 років триває воєнний конфлікт у форматі "всі проти всіх".
У мережі є відео бойового застосування "виробу", мінімум з 2020 року. Операторами ракети 358 є іранські проксі в Ємені – хусити, місцеві племена, які є прибічниками зейдизму – школи в ісламі, що вважається одним із відгалужень шиїтської течії.
Жертвами хуситів та їхніх ракет 358 стали гелікоптери, літаки та БпЛА строкатої коаліції на чолі з Саудівською Аравією. Коаліція натомість неодноразово перехоплювала 358 і мала змогу детально дослідити її. Нині ж Іран презентував нову ракету Шойгу.
Іранці посміхаються, а в росіян на обличчях сум і тривога / фото росЗМІ
Чому 358
Іран тримає свою розробку в таємниці, наразі невідомо, як у Корпусі вартових ісламської революції її насправді називають. Діджитал назва ракети – це міжнародний цифровий індекс, який дали іранському боєприпасу експерти та аналітики.Ані іранці, ані єменці її так не називають. У хуситів ракета має назву Saqr-1. Саме під цією назвою вони возили її на парад у вересні 2020 року на платформі вантажівки.
Ракета, що літає сама по собі
Для хуситів ракета 358 виявилась дуже корисною через доволі унікальну систему застосування. Вона працює практично з усіма платформами, що робить її "універсальним" засобом у руках обмежених технологічно та логістично партизанів.
Також, у випадку ракети 358, не потрібно чекати та ловити ціль. Вона може працювати не лише в режимі наявності цілі в зоні ураження, але й "чекати" на її появу.
Дивіться відео роботи ракети 358:
"Ракета 358" може працювати у режимі "вистрілив і забув", тобто боєприпас відстрілюється й далі кружляє в заданому координатами районі, виписуючи "вісімку" в польоті до повного відпрацювання палива або ж до наведення на ціль та її ураження.
Експерти оцінюють тривалість такого польоту – максимум 15 хвилин.
Для наведення на ціль ракета 358 має 16 інфрачервоних датчиків і лазерний далекомір. На відео бойового застосування ракети 358 вони успішно підходять до цілі та детонують на мінімальній відстані від неї. Завдяки цьому досягається ефект максимального ураження.
Зверніть увагу! При цьому ефективність ракет викликає питання, адже невідомі ані кількість пусків, ані кількість уражень, а на відео ми бачимо лише "вдалі стрільби" – все це не дає реальної картини. Таким чином, іранська ракета може бути як дивом техніки, так і черговим брухтом, якого вже й без того багато на озброєнні у Росії.Фактично снаряд є гібридом ЗКР (зенітної керованої ракети) і баражувального боєприпасу.
Додаткові зображення крупним планом деяких компонентів ракети 358, включно з масивом інфрачервоних датчиків / фото CENTCOM
Ще одним плюсом ракети 358 є її простота – модулі виробу виготовляють в Ірані на тамтешніх зброярських заводах – потім все це везуть морем до Ємену, де хусити збирають модулі в ракети у польових умовах у форматі "сам склепав".
Пускова установка для ракети взагалі нагадує приказку про екскременти та патики, адже це металеві рейкові каркаси, які фіксуються каміннями або цеглою. Але не поспішайте глузувати – ця простота робить ракету 358 дуже зручною для транспортування і застосування, що називається "з коліс". Також її важко виявити та засікти розвідці противника.
Ракета 358 ідеально підходить для диверсантів-партизанів, які хочуть "нашкодити", але не мають якихось стаціонарних можливостей.
Пускова установка ракети 358 / фото з соцмережі X
Перші відносно точні характеристики ракети 358 стали відомі в 2019 році, коли ВМС США перехопили іранський вантажний корабель та виявили на ньому комплекти для "ракетного конструктора".
За кілька місяців було перехоплено ще один іранський корабель, який перевозив такий же вантаж.
У матеріалі The New York Times мовиться, що кільце датчика зброї створили, щоб знищувати засоби протидії ракетам класу "земля – повітря" з інфрачервоним самонаведенням.
Натомість видання Drive зауважує, що цілком можливо зараз існує кілька версій 358, в тому числі ті, що використовують певну форму пасивного самонаведення і можуть отримувати оновлення від бортових датчиків. Принаймні один із відомих прикладів має ледь помітну антену на задній панелі, що може забезпечити певний рівень базового напівавтономного керування.
В цілому, життєздатність цієї концепції залишається відкритим питанням. Низька швидкість ракети означає, що вона не є корисною для ураження бойових літаків, а краще підходить для спроб перехоплення повільніших цілей, як-от гелікоптери та дрони.
Після цього фахівці з Пентагону зібрали з модулів власну ракету 358 і дослідили її. Завдяки їхній роботі, а також зразкам, перехопленим у 2022 році британцями, ми знаємо приблизні характеристики ракети та її особливості.
Ракета 358 – основні характеристики
- розробник – Іран,
- час розробки – з 2010-их,
- статус виробництва – серійне,
- клас – " земля – повітря",
- тип – зенітна керована крилата ракета, що може діяти як баражувальний боєприпас,
- дальність – до 100 кілометрів, але здебільшого 10 – 50 кілометрів,
- швидкість – 600 метрів на секунду,
- довжина ракети – 2,75 метра,
- діаметр корпусу – 152 міліметри,
- маса – приблизно 50 кілограмів,
- бойова частина – приблизно 10 кілограмів,
- тип бойової частини – осколково-фугасний,
- система наведення – інфрачервона головка самонаведення,
- пускова – металевий рейковий каркас.
Для чого 358 потрібні Росії
Після того, як у голові виникає картинка таємного кооперативу терористів в Ємені, далі постає питання, а для чого це росіянам, які досі мають статус другої армії світу та фактично не мають необхідності вести партизанську війну?
Відповідь проста – агонія. Росія вичерпує власні засоби ППО і не може прикрити власні численні стратегічні об'єкти. Нині окупантам прилітає всюди – як у загарбаному Криму та на Донбасі, так і власне на теренах самої Росії. Хтось їде на поклін до Кіма, а хтось – по ракети до Ірану.
Щоб хоча б якось прикрити важливі об'єкти росіяни везуть з Арктики зенітні комплекси в білому камуфляжі та ставлять їх на смішні зікурати. Але й цього не вистачає, адже Україна зібрала власну армію дронів і готує нові сюрпризи. Щоб хоч якось їм протистояти окупанти розраховують на прості, відносно дешеві, а головне доступні іранські ракети.
Для Ірану продаж ракет 358 не має нести великих ризиків, адже оскільки цей товар буде використовуватися в тилу у росіян, ризик того, що ці ракети стануть трофеями ЗСУ, не надто високі. Таким чином, не високими будуть і ризики накладання нових санкцій та заморозки щойно розморожених Сполученими Штатами мільярдів доларів.
Шойгу показали ракету 358: дивіться відео
Для Росії ж це показник, що вона хоч щось робить, а не просто чекає на нову "бавовну". Принаймні, росіяни так себе будуть заспокоювати. Втім, ласих об'єктів у неосяжній Росії так багато, що жодні ракети 358 не перекриють бажання українських військових.
Інший варіант – росіяни вже готуються до партизанських дій на власній території, не дарма ж вони вже другий рік розповідають, що воюють зі страшним НАТО.