Життя спочатку: досвід грузинських переселенців
Схожі проблеми і схожі випробування. У 2008 році Грузія відчула російську агресію на собі. У результаті – понад 200 тисяч біженців з Абхазії та Південної Осетії. Грузинський уряд швидко знайшов свій рецепт допомоги тим, хто втратив майже все. Як живуть вимушені переселенці в Україні та Грузії – у сюжеті.
Майже сорок доріг ведуть із Тбілісі до хати грузинського біженця: тут близько сорока поселень для тих, у кого Росія відняла дім. Найбільше і найближче до Тбілісі – Церовані.
Понад дві тисячі майже однакових будиночків із червоною черепицею. Будувала їх держава три місяці і надала біженцям безкоштовно. Школа, дитсадок, медпункт, щогодинні маршрутки до столиці. Самі помешкання невеликі – на три кімнати, з клаптиком землі навколо.
Кондитерська фабрика частково забезпечує роботою тих, хто тут проживає. Допомагає також у цьому – місцеві пивний завод та целюлозний комбінат. На останньому майже всі працівники – переселенці. Усе це – приватний бізнес. Державного у Грузії мало. Проте навіть ці заводи не можуть забезпечити роботою всіх переселенців. А тут їх 6 тисяч.
Допоки Грузія чекала на фінансову допомогу з-за кордону, сама відбудовувала поселення. Так радить діяти й українцям тодішній міністр із питань біженців Коба Субеліані.
Подібні будиночки будують у Запоріжжі, вже для українських переселенців. Це гуманітарна допомога з Німеччини. Ті, хто в Україні отримає помешкання, – вже щасливчики. Таких буде у Запоріжжі небагато – до півтисячі.
Проте проблема, яку не вдалося подолати ні грузинській, ні, тим більше, українській владі, відчуття чужинця, з яким роками живуть переселенці.