Приблизно за таким сценарієм відбувалися події в Зімбабве, колись багатій та процвітаючій країні африканського континенту. Завдяки революції країна здобула незалежність, а темношкіре населення отримало всі права та свободи. Проте на хвилі змін до влади прийшов один із найгірших диктаторів в історії.
Молодий і радикальний Мугабе
Очолити боротьбу проти соціальної та расової несправедливості взявся молодий радикальний політик Роберт Мугабе. У 1961 році він створив партію "Африканський національний союз Зімбабве".
Розуміючи, що мирним шляхом вибити з колоністів повагу не вийде, Мугабе став на шлях терору. Збройні загони темношкірих влаштовували численні теракти на транспорті, вбивали білих фермерів, грабували банки для своїх «революційних потреб».
Узурпація влади
Прийшовши до влади та знищивши опозицію та взявши під контроль усі ключові пости в країні, Мугабе почав особисте збагачення. Вщент пограбувавши казну, диктатор накинув оком на наділи білих фермерів, які залишалися в країні.
Націоналізація підприємств
З 1999 року Мугабе націоналізував усі землі, що були в приватній власності колоністів та віддав їх темношкірим – переважно, своїм відданим поплічникам. Економіка Зімбабве, яка і без того дихала на ладан, остаточно зупинилась.
За падінням економіки прийшла інфляція, в обігу з’явилися купюри з десятками нулів. Зімбабвійці масово мерли з голоду, а диктатор продовжував розграбовувати казну.
Робить він це з успіхом і зараз, а зімбабвійці проклинають той день, коли, сповнені революційних сподівань, привели до влади жорстокого тирана.