Злочини в СІЗО: як лікувати систему покарань

В Одеському СІЗО 17 серпня сталося жорстоке вбивство співробітниці. У Чернігівському через 10 днів – знову вбивство внаслідок бійки між арештантами.

Правозахисник, журналіст Національного превентивного механізму Андрій Діденко у коментарі сайту "24" відзначив, що про факти зловживань і перевищення влади й раніше йшла мова неодноразово. Зокрема, заступник міністра юстиції Денис Чернишов повідомив на брифінгу про 20 нападів на співробітників пенітенціарної системи з боку засуджених за поточний рік.

Читайте також: "Шмони" – це звичайне явище, – у Нацполіції відреагували на катування людей у Одеському СІЗО

Щоправда, зауважив правозахисник, це було до запровадження Національного превентивного механізму та Уповноваженого ВР з прав людини. У новій редакції стаття 24 Кримінально-виконавчого кодексу дозволила робити візити без попереджень представникам громадськості і ЗМІ.

Стосовно реформування пенітенціарної служби — ніякого реформування не відбулося. Ліквідували Державну пенітенціарну службу і передали повноваження в Мін'юст, також реорганізували регіональні підрозділи (зменшили), обласні підрозділи перевели в регіональні. І створили службу пробації, на запровадження якої вкрай необхідні суттєві бюджетні гроші, яких, на жаль, немає. На цьому реформа закінчилася— констатував Діденко.

Вбивче недбальство

У коментарі сайту "24" монітор Національного превентивного механізму, колишній в'язень Олександр Гатіятуллін розповів, що в Одеському СІЗО був у рамках візиту Національного превентивного механізму: "Коли ти стоїш перед камерою, коли по закону маєш право зайти туди і поспілкуватись, то зсередини закриті двері. І представник адміністрації через "кормушку" розказує контингенту, що там перебуває, що "хлопці, тут приїхали з Києва від уповноваженого Верховної Ради з прав людини, вони хочуть з вами поговорити". Не адміністрація приймала рішення. Це безлад. Значить, не налагоджена оперативно-режимна робота. Як це так – людина, яку закрили, сама вирішує, кому відкривати камеру, а кому ні? Нонсенс. Тому і сталося те, що сталося в Одеському СІЗО".

Андрій Діденко цілком солідарний з колегою – звіряче вбивство в Одеському СІЗО відбулося через злочинне недбальство з боку керівництва.

Людина, яка вбила і розчленувала, відповідно до ст. 89 КВК не мала права працювати в господарчій частині, а призначається людина на таку роботу виключно наказом керівника— наголосив Діденко.

Щодо Чернігівського СІЗО, за словами Гатіятулліна, тут теж недостача кадрів та недбальство. Інспектори, відповідальні за проведення прогулянки арештантів, десь просто собі пили чай. Це їхня відповідальність – спостерігати, щоб не було конфліктів, реагувати. У кожної установи є групи реагування на такі конфліктні ситуації. Отже, це недбальство з боку керівництва і молодшого персоналу. "Їм глибоко "фіолетово", думають — чому я буду за дві тисячі гривень напружуватися", – пояснив він.

А от стосовно масового побиття ув'язнених в Одеському СІЗО, відзначив Діденко, то це вперше за його практику, коли прокуратура співпрацює з громадськістю і омбудсменом, ще й відео оприлюднили, вони завжди заперечували побиття навіть при очевидних підтвердженнях.

Дивіться також: У ГПУ оприлюднили відео побиття утримуваних у Одеському СІЗО

Кадрова проблема

Як кажуть китайські мудреці, тяжко жити в епоху змін. Саме це й відбувається у пенітенціарній системі, вважає Гатіятуллін: у цей перехідний час, коли нікому не зрозуміло, що відбувається після ліквідації однієї служби, і не створення нічого натомість, і виникають такі проблеми.

"Знизу" люди не розуміють, куди і що рухається, немає мотивації персоналу працювати. Ми бачимо зараз зарплати Національної гвардії, і люди просто переходять туди. Що казати, якщо на 10 відділень у виправній установі — 2 начальники відділень. При цьому вони ще й зайняті іншими питаннями, займаються не соціально-психологічною вихованням засуджених, а режимними питаннями тощо— уточнив Гатіятуллін.

Сьогодні потрібно приділяти увагу персоналу установи, наголосив експерт. Не вийде покликати з вулиці нові кадри. Для розуміння суті роботи у пенітенціарній системі, цього співробітника треба навчити, і він має отримати досвід певний. "Тому що працювати у цих установах, з цим спецконтингентом насправді дуже складно. Люди, які там перебувають — теж хороші психологи і маніпулятори. І якщо прийшла нова людина, після юрфаку, то там такі "зубри" сидять, що можуть запросто маніпулювати його діями", — пояснив Гатіятуллін.

Питання управління системою

Упродовж останніх 25 років, з моменту незалежності, у нас не звертали уваги на цю пенітенціарну службу, констатував Олександр Гатіятуллін. Були тільки спроби, як у 2012, прийняти концепцію реформування. Але у нас, коли приходить нова влада, махає на "папередніків" і що у них все було погано, і починає все по-своєму. До уваги в пенітенціарній системі не бралася робота з контингентом, який там перебуває. У нас не було підняте питання ре-соціалізації людей, не підключалася до рішення цих питань громада. Адже до установ позбавлення волі потрапляють чому – через соціальну складову більшою мірою. А злочин же вчиняється у громаді, і повертається людина після відбування покарання знову в громаду. Тому громада має брати участь у вирішенні цих питань. І за останні 26 років ця система варилася сама собою, без уваги з боку держави, акцентував Олександр Гатіятуллін.

Читайте також: Луценко повідомив, хто відповідатиме за катування в Одеському СІЗО

Тому починати треба з кадрів. Вони вирішують все. Якщо ми в умовах реформування не думатимемо про кадри, їх наявність, мотивацію, етичні кадрові питання, то немає сенсу у реформі. При всьому критичному ставленні до реформи МВС, там як було – спершу почали з мотивації персоналу. Набрали нових людей, навчили, одягли в нову форму і дали по 8 тисяч зарплати– пояснив він.

Андрій Діденко констатував ще й інше: кадровий склад "професійних катів" залишився незмінним. "Такі начальники установ і їхні заступники продовжують працювати в установах виконання покарань десятиліттями, створюючи династії "тюремщиків". Можливо, це і добре коли йдеться про фаховість і професіоналізм, а коли про масові і системні порушення прав людини?" – поставив невтішне питання правозахисник.

Втім, за словами Діденка, у колоніях №100 та 43 у Харкові, в 25-тій Олексіївській, 58-мій колонії в Монастирі, 70-тій у Бердичеві, 26-тій у Жовтих Водах під тиском громадськості все ж таки керівний склад було змінено, і скарги перестали надходити в такій кількості.

На переконання Діденка, реформу системи потрібно почати з притягнення до відповідальності катів у погонах і якісної зміни кадрового складу: "Без цього нічого не вийде, бо розповідати казки на ефірах, як це робить Чернишов, це одне, а реально робити зміни на краще – це інше".

Читайте також: Пенсійна реформа і трудовий ринок: можливості для пенсіонерів