Злочини в СІЗО: як лікувати систему покарань

В Одеському СІЗО 17 серпня сталося жорстоке вбивство співробітниці. У Чернігівському через 10 днів – знову вбивство внаслідок бійки між арештантами.

Правозахисник, журналіст Національного превентивного механізму Андрій Діденко у коментарі сайту "24" відзначив, що про факти зловживань і перевищення влади й раніше йшла мова неодноразово. Зокрема, заступник міністра юстиції Денис Чернишов повідомив на брифінгу про 20 нападів на співробітників пенітенціарної системи з боку засуджених за поточний рік.

Читайте також: "Шмони" – це звичайне явище, – у Нацполіції відреагували на катування людей у Одеському СІЗО

Щоправда, зауважив правозахисник, це було до запровадження Національного превентивного механізму та Уповноваженого ВР з прав людини. У новій редакції стаття 24 Кримінально-виконавчого кодексу дозволила робити візити без попереджень представникам громадськості і ЗМІ.

Стосовно реформування пенітенціарної служби — ніякого реформування не відбулося. Ліквідували Державну пенітенціарну службу і передали повноваження в Мін'юст, також реорганізували регіональні підрозділи (зменшили), обласні підрозділи перевели в регіональні. І створили службу пробації, на запровадження якої вкрай необхідні суттєві бюджетні гроші, яких, на жаль, немає. На цьому реформа закінчилася,
— констатував Діденко.

Вбивче недбальство

У коментарі сайту "24" монітор Національного превентивного механізму, колишній в'язень Олександр Гатіятуллін розповів, що в Одеському СІЗО був у рамках візиту Національного превентивного механізму: "Коли ти стоїш перед камерою, коли по закону маєш право зайти туди і поспілкуватись, то зсередини закриті двері. І представник адміністрації через "кормушку" розказує контингенту, що там перебуває, що "хлопці, тут приїхали з Києва від уповноваженого Верховної Ради з прав людини, вони хочуть з вами поговорити". Не адміністрація приймала рішення. Це безлад. Значить, не налагоджена оперативно-режимна робота. Як це так – людина, яку закрили, сама вирішує, кому відкривати камеру, а кому ні? Нонсенс. Тому і сталося те, що сталося в Одеському СІЗО".

Андрій Діденко цілком солідарний з колегою – звіряче вбивство в Одеському СІЗО відбулося через злочинне недбальство з боку керівництва.

Людина, яка вбила і розчленувала, відповідно до ст. 89 КВК не мала права працювати в господарчій частині, а призначається людина на таку роботу виключно наказом керівника,
— наголосив Діденко.

Щодо Чернігівського СІЗО, за словами Гатіятулліна, тут теж недостача кадрів та недбальство. Інспектори, відповідальні за проведення прогулянки арештантів, десь просто собі пили чай. Це їхня відповідальність – спостерігати, щоб не було конфліктів, реагувати. У кожної установи є групи реагування на такі конфліктні ситуації. Отже, це недбальство з боку керівництва і молодшого персоналу. "Їм глибоко "фіолетово", думають — чому я буду за дві тисячі гривень напружуватися", – пояснив він.

А от стосовно масового побиття ув'язнених в Одеському СІЗО, відзначив Діденко, то це вперше за його практику, коли прокуратура співпрацює з громадськістю і омбудсменом, ще й відео оприлюднили, вони завжди заперечували побиття навіть при очевидних підтвердженнях.

Дивіться також: У ГПУ оприлюднили відео побиття утримуваних у Одеському СІЗО

Кадрова проблема

Як кажуть китайські мудреці, тяжко жити в епоху змін. Саме це й відбувається у пенітенціарній системі, вважає Гатіятуллін: у цей перехідний час, коли нікому не зрозуміло, що відбувається після ліквідації однієї служби, і не створення нічого натомість, і виникають такі проблеми.

"Знизу" люди не розуміють, куди і що рухається, немає мотивації персоналу працювати. Ми бачимо зараз зарплати Національної гвардії, і люди просто переходять туди. Що казати, якщо на 10 відділень у виправній установі — 2 начальники відділень. При цьому вони ще й зайняті іншими питаннями, займаються не соціально-психологічною вихованням засуджених, а режимними питаннями тощо,
— уточнив Гатіятуллін.

Сьогодні потрібно приділяти увагу персоналу установи, наголосив експерт. Не вийде покликати з вулиці нові кадри. Для розуміння суті роботи у пенітенціарній системі, цього співробітника треба навчити, і він має отримати досвід певний. "Тому що працювати у цих установах, з цим спецконтингентом насправді дуже складно. Люди, які там перебувають — теж хороші психологи і маніпулятори. І якщо прийшла нова людина, після юрфаку, то там такі "зубри" сидять, що можуть запросто маніпулювати його діями", — пояснив Гатіятуллін.

Питання управління системою

Упродовж останніх 25 років, з моменту незалежності, у нас не звертали уваги на цю пенітенціарну службу, констатував Олександр Гатіятуллін. Були тільки спроби, як у 2012, прийняти концепцію реформування. Але у нас, коли приходить нова влада, махає на "папередніків" і що у них все було погано, і починає все по-своєму. До уваги в пенітенціарній системі не бралася робота з контингентом, який там перебуває. У нас не було підняте питання ре-соціалізації людей, не підключалася до рішення цих питань громада. Адже до установ позбавлення волі потрапляють чому – через соціальну складову більшою мірою. А злочин же вчиняється у громаді, і повертається людина після відбування покарання знову в громаду. Тому громада має брати участь у вирішенні цих питань. І за останні 26 років ця система варилася сама собою, без уваги з боку держави, акцентував Олександр Гатіятуллін.

Читайте також: Луценко повідомив, хто відповідатиме за катування в Одеському СІЗО

Тому починати треба з кадрів. Вони вирішують все. Якщо ми в умовах реформування не думатимемо про кадри, їх наявність, мотивацію, етичні кадрові питання, то немає сенсу у реформі. При всьому критичному ставленні до реформи МВС, там як було – спершу почали з мотивації персоналу. Набрали нових людей, навчили, одягли в нову форму і дали по 8 тисяч зарплати,
– пояснив він.

Андрій Діденко констатував ще й інше: кадровий склад "професійних катів" залишився незмінним. "Такі начальники установ і їхні заступники продовжують працювати в установах виконання покарань десятиліттями, створюючи династії "тюремщиків". Можливо, це і добре коли йдеться про фаховість і професіоналізм, а коли про масові і системні порушення прав людини?" – поставив невтішне питання правозахисник.

Втім, за словами Діденка, у колоніях №100 та 43 у Харкові, в 25-тій Олексіївській, 58-мій колонії в Монастирі, 70-тій у Бердичеві, 26-тій у Жовтих Водах під тиском громадськості все ж таки керівний склад було змінено, і скарги перестали надходити в такій кількості.

На переконання Діденка, реформу системи потрібно почати з притягнення до відповідальності катів у погонах і якісної зміни кадрового складу: "Без цього нічого не вийде, бо розповідати казки на ефірах, як це робить Чернишов, це одне, а реально робити зміни на краще – це інше".

Читайте також: Пенсійна реформа і трудовий ринок: можливості для пенсіонерів