Чоловік розповідає, як тільки терористи дізнались, що він воює за українців – розтрощили квартиру і почали погрожувати сім’ї.
Я змушений був всю сім’ю вивести до Києва. Моя мама – вже пенсіонерка і живе однією надією – повернутись додому, - наголосив боєць.
Оунівець каже, що багато його колишніх його знайомих, друзів зараз по той бік барикад.
Найбільше боюсь зіткнутись з ними в бою. Щоб з тим чоловіком, з яким я виріс, ми не опинились віч-на-віч зі зброєю. Але в тій ситуації ми – солдати, ми – не друзі, - переконаний боєць.
При цьому чоловік додає, що не перестає молитись навіть за тих, хто опинився по той бік.
Ну, заплутались вони зараз. От, мій колишній друг дзвонить і погрожує мені, а я його питаю, чи він живий-здоровий, - пригадує чоловік.
"Я зараз не бачу для себе іншої роботи окрім війни. Рік тому я був іншою людиною, працював на роботі, не пов’язаній з військовою справою. Але прийшла біда", - каже Оунівець.
Найболючіше чути, розповідає боєць, коли кажуть: "Та просто рознесемо Донецьк і без проблем".
Але ж в мене там дім. Там могила мого батька. Як можна зруйнувати це місто?!, - питає боєць.