Зроблено в Україні. Зберігаючи старі різдвяні традиції
Головний атрибут Різдва – дідух. Доки містяни призвичаювались до європейської традиції прикрашати вдома ялинку, українське село вперто притримувалось свого звичаю: на Святвечір, після появи першої зірки на небі вносити до хати дідух.
Це не звичайний сніп сіна. Він символізував урожай, добробут, а ще дідівський дух, тобто всіх предків роду. Таким чином сім'я ніби-то запрошувала до святкувань своїх пращурів. І якщо вам здається, що звичай не надто вписується у християнські обряди, то маєте рацію. Дідух існував ще в язичницькі часи.
Його плели з останнього снопу, тобто з останніх колосків, які зібрали на полі. Їх прикрашали кольоровими стрічками та додавали зілля, адже дідух – це ще й оберіг для родини. До прикладу, мак оберігав від злих сил, а льон відповідав за те, аби цілий рік не боліла голова.
До хати дідух урочисто вносив голова сім'ї та старший син, промовляючи "Дай Боже ті свята провести і других дочекатись в здоров'ї та щасті до другого року". А далі його ставили в найпочесніше у хаті місце – на покутті під іконами. Лише після цього ритуалу можна було приступати до вечері.
Дідух перебував в оселі аж до Водохреща 19 січня, коли його спалювали. Зараз традиція поступово відновлюється і навіть на центральних площах міст поруч з зеленою красунею, можна побачити і давній різдвяний символ.