Це саме той випадок, коли режисера важко переплутати з кимось іншим завдяки характерному стилю, який незмінно супроводжує кожну зняту ним стрічку.
"Мерзенною вісімкою" режисер продовжує відроджувати вестерн, з його дикими законами і великою кількістю револьверів у кадрі. У фільмі немає жодного позитивного героя, бо кожен певною мірою негідник і у кожного – своя правда та мета. Восьмеро абсолютно різних людей через снігову бурю опиняються в одному приміщенні і, хочуть вони того, чи ні, та зобов'язані деякий час провести разом.
За сюжетом, мисливець за головами конвоює до міста небезпечного злочинця, яку зіграла Дженніфер Джейсон Лі. Вона – єдина жінка серед восьми негідників, але це не позбавляєє її від частих ударів і численних синців. Врешті, сюжет крутиться саме навколо неї, хоча і сповна розкриває характер кожного персонажа.
Акторський склад "Мерзенної вісімки" буде особливо знайомим шанувальникам Тарантіно. Режисер залучив до зйомок Семюела Л. Джексона, Курта Рассела, Волтона Гоггінса, Тіма Рота і Майкла Медсена, кожен із яких "засвітився" хоча би в одній "тарантінівській" стрічці. До обраних "мерзенних" якимось дивом потрапив навіть Ченінг Татум, який у багатьох асоціюється із стриптизером Супер Майком. Щоправда, роль у нього не ключова.
Тарантіно ділить стрічку на шість глав, хоча можна було обійтися і двома – до першого пострілу і після нього. Спочатку глядач знайомиться з персонажами,чи принаймні, з їх історіями про себе, а згодом мимоволі починає шукати обман. Адже "хтось із восьми – не той, за кого себе видає". Тарантіно вміло грає із догадками глядачів та не розкриває інтригу до останнього.
Здавалося б, як може бути цікавим дійство, що настільки довго відбувається в декількох квадратних метрах? Тарантіно займає увагу глядача діалогами і назріваючою напругою. Жоден з присутніх не може розслабитися чи поспати, адже його сусіди здатні на що завгодно заради своєї мети, у тому числі і на вбивство. У першу чергу на вбивство.
Фільм трохи затягнутий і деякі глядачі не в захваті від надмірної кількості крові у кадрі. І мова не про те, що глядачі не люблять насилля по-тарантіновськи, а про те, що цього разу його більше, аніж зазвичай.
Жорстокість та божевілля невід'ємні ноти цієї "мерзенної" історії. Тарантіно використав старі перевірені прийоми і зняв, можливо, не найкращий зі своїх восьми, але однозначно вартий уваги фільм.
Читайте також: "Легенда Г'ю Гласса" або п'ята спроба Ді Капріо отримати "Оскар"