Батько – Адріан Береговий – походив із містечка Ізюм Харківської області. Після приходу до влади більшовиків емігрував до Франції, відкрив власну кав'ярню, а дім наповнився 4 дітьми. Петро був старший.

Дитинство хлопця раптово закінчиться у 14 років з приходом Другої світової війни. Згодом П'єр Береговуа запишеться у партизанський рух опору і воюватиме до весни 1945 року.

Читайте також: Назарій Яремчук – один з найхаризматичніших співаків України

Країна поступово оговтувалася від війни і на школу вже не було часу. Йому було вже 19, тому настала пора заробляти гроші для родини. Тим більше, батько помер і роль годувальника дісталася П'єру. Текстильна фабрика, залізничні цехи, хлопець вправно працював з металами. А от весь вільний час віддав профспілці та партії. Саме ця діяльність з часом виходила на перший план, аж доки він не став одним із співзасновників Автономної соціалістичної партії Франції.

Об'єднавшись згодом із партією майбутнього президента, Береговуа отримав посаду Генерального секретаря Єлисейського палацу. Далі – Міністерство соціальної політики, а згодом – Міністерство економіки та фінансів. І ось тут уже опоненти не витримали.

Читайте також: Українець Едвард Буртинський – один із найвидатніших фотографів-пейзажистів

Всі почали бити на сполох через освіту політика. І справді, у П'єра був лише диплом слюсаря. Неймовірно, але тоді авторитет політика переважив, а після того, як колишній слюсар зміцнив франк, зменшив зовнішньоторговельний дефіцит та приборкав інфляцію – замовкли всі недруги.

Те, що Береговуа одного дня довірять прем'єрську роль, було зрозуміло давно. Та президент Міттеран не квапився. Ставив на посаду то одного, то іншого. І от, коли вже Франція знемагала в економічній кризі, нарешті посаду запропонували українцю.

Береговуа не зумів стримати безробіття, страйки селян та водіїв, та й спад економіки ніяк не вдавалося зупинити. А тут ще й додався корупційний скандал. У кришталевій біографії Береговуа таки знайшовся компромат. Колись давно політик позичив у паризького бізнесмена мільйон франків, щоб придбати квартиру (на той час трохи менше 200 тисяч доларів). Позика була безвідсотковою. І саме цю суму несплачених відсотків французи розцінили, як корупцію.

Береговуа не став виправдовуватись, а просто подав у відставку. Іншим ударом став повний провал соціалістичної партії на парламентських виборах. Вона здобула лише п'яту частину місць, яку мала до того. Усю відповідальність політик узяв на себе.

Читайте також: Хто такий Нік Клеґ: знаковий британський політик з українським корінням

1 травня 1993 Францію приголомшила новина – Бегеровуа вкоротив собі віку. Самогубство – офіційна версія, втім деякі факти залишають сумніви. Наприклад, пострілів було 2, передсмертної записки не було, а особистий записник, з яким Береговуа ніколи не розлучався, безслідно зник. Можливо, в ньому й були прізвища корупціонерів, які він рік тому не назвав.

П'єр Береговуа, або ж Петро Береговой, ніколи не цурався свого походження. Усе життя відвідував українські спільноти і навіть з дружиною познайомився, гостюючи у своїх українських друзів.

Читайте також: Історія українського електрика, який володів безцінною колекцією раритетів