Його батько, емігрант з України, працював на місцевому заводі General Motors. Зрештою, любов до фотографії теж з'явилась завдяки батьку. Коли Едварду було 11 років, він купив синові фотоапарат і обладнав удома темну кімнату для проявлення плівки. Згодом вони відкриють власну справу: у місцевому Українському центрі робитимуть портретні фото.
Та це було надто мілко. Едварду хотілося масштабності. Кар'єри Австралії, кладовища кораблів на пляжах Бангладеш, теплиці Іспанії, нафтові родовища Канади, солончаки Індії. Об'їздивши понад 30 країн світу, він ні на мить не зупинявся в туристичних місцях. Його місія – показати людям, що відбувається за парканами підприємств та колючим дротом.
Читайте також: Фоторепортаж з Лодзинського гетто: 877 вцілілих з понад 200 тисяч
У пошуку вдалого кадру необхідно декілька днів кружляти над об'єктами. Або ж довірити свою дорогоцінну техніку дрону. Результатом масштабних зйомок стають широкоформатні фото, які якнайкраще передають атмосферу місця.
Буртинський розповів: коли він народився, у 1955 році, населення становило 2,5 мільярди. Лише за якихось 60 років ця цифра зросла на 5 мільярдів. Аби задовольнити потреби людей, промисловість та сільське господарство були змушені розростися до таких страхітливих масштабів.
Він не намагається критикувати і нікому не дорікає, але своїми роботами й виступами закликає кожного більш відповідально ставитися до нашої планети. Сам він, до прикладу, максимально використовує велосипед та їздить на гібридному автомобілі.
