Підрозділ ОУН у складі Збройних сил України, як повідомили його засновники — Олександр Потебенько, Борис Гуменюк, Олег Сінякевич та Василь Кіндрацький – був введений до складу 95-ї бригади, його командиром став Потебенько ("Бояр").
Добровольчий батальйон, командиром якого лишається Коханівський, продовжує працювати над власною легалізацією. За останньою інформацією, він увійде до складу 93-ї бригади, про що досягнуто домовленості з керівництвом Збройних сил.
Про те, чому батальйон ОУН тепер має два підрозділи, та що у них відбувається, сайту "24" розповіли заступник командира батальйону ОУН (у складі ЗСУ), в.о. начальника штабу Василь Кіндрацький та командир добровольчого батальйону ОУН Микола Коханівський.
Заступник командира батальйону ОУН, в.о. начальника штабу Василь Кіндрацький
Як я розумію, від батальйону ОУН відкололася частина бійців, яка окремо від командира Миколи Коханівського вирішила перейти під порядкування Збройних сил. Тобто, ми тепер маємо два батальйони ОУН?
Ну, я не знаю, чи є там друга частина. Дивіться, дев’ять місяців, або більше, ми добивалися того, щоби батальйон ОУН був у складі Збройних сил України. Я сам особисто цим займався, був у заступника міністра, готував протокол намірів і таке інше. Ми почали розвивати цю тему. Командир 95-ї аеромобільної бригади став командуючим ВДВ, запросив нас, сказав, що мав би за честь, якби у нього був підрозділ оунівців. І от зараз формується десантно-штурмова група. Це буде підрозділ у складі ВДВ. Ми збираємо людей. Я не знаю, скільки там у Коханівського зараз залишилось людей, думаю що дуже мало, бо основна маса перейшла сюди.
Скільки саме людей є у Вашому новому підрозділі?
Цього не скажу.
Чому?
Ну, Ви спитайте у будь-якого військового, скільки у нього людей є в підрозділі. Хіба він скаже? То є не так важливо.
З якої причини було прийнято рішення про вихід з-під командування Коханівського?
Вийшло так, що Микола Коханівський мені це доручив і я займався цією легалізацією. Але він сам не може служити в армії.
Чому?
Коханівський зараз відбуває покарання, умовно. Це перше. Друге – він не має вищої освіти. А для того, щоби стати кадровим офіцером, треба мати хоча би вищу освіту. Ну і думаю, що у Миколи трошки зіграли амбіції. Але думаю, що нічого поганого немає в тому, аби був другий, третій, четвертий, десятий батальйон. Тим більше, що у нас був провід, це все вітається. Богдан Червак їздив з нами на полігон, була розмова з вищим керівництвом. Всім подобаються наші порядок, дисципліна, сухий закон.
Говорити про те, що в ОУН є розкол, за Вашими словами, поки зарано?
Ну, якщо створюється інший батальйон – то це розкол чи множення? То залежить від того, хто як сприймає. Якщо у нас є якісь непорозуміння – то так завжди буває між людьми.
Тим не менше, батальйон ОУН, який лишився бід командуванням Коханівського, вже заявив, що є домовленість про введення його до складу 93-ї бригади…
Ну, слава Богу.
Але ви все одно лишаєтеся відокремленими від них?
Нас запросив командуючий воєнно-десантними військами. Ми сформували десантно-штурмовий підрозділ. Ми його розвиваємо. Хлопці до нас приходять. Найбільше людей – з Півдня України, з Мелітополя, з Бердянська. Зараз ми вже є у складі Збройних сил.
Ваші бійці отримали вже певні переваги, можливо - соціальні гарантії, у зв’язку з тим, що вони вже легалізовані?
На загальних підставах. Офіцери – одне, рядові – інше.
Якщо хтось хоче контракту – можна і на контракт, але все одно то займає місяць часу, щоб підготувати контракт. У нас стільки часу нема. Тому хлопці ідуть спокійно шляхом мобілізації.
Ви яким шляхом пішли?
Я є доброволець, колишній десантник. Мені потрібні були побратими, а не учні. В нас все на побратимських засадах. Я не підписував контракту, я особисто займаюся питаннями мобілізації. Якби я його підписав, то я б за межі воріт не вийшов. А зараз ми маємо свій штаб тут, мусимо працювати на розвиток, починаємо з чистого листа.
Ви заявляли, що все до останнього гвіздка лишили Коханівському. Питання забезпечення тепер завдяки кому вирішуєте? Збройним силам чи волонтерам?
Ми є зараз в стадії формування. Ми розбили намети - люди приїжджають, день-два присвячуємо тому, щоби вони офіційно оформилася. Це, все таки армія, тому повільно все відбувається. Дуже довго всі заявки розглядаються. Тим більше, є такі речі, яких просто нема на забезпеченні у нашій армії. Тому трохи і волонтери нам допомагають.
Ми починаємо з чистого листа, а вони хай там собі роблять, що хочуть. Хай їм Бог помагає. Там дехто до нас навіть слово "зрадник" намагався вжити. Бляха-муха, але я кого зрадив? Я кому присягав – Коханівському чи, може, українському народу?
Була інформація, що один з ваших командирів – Олександр Потебенько – зараз знаходиться під кримінальним провадження у зв’язку з тим, що спричинив ДТП, яке мало летальні наслідки. Це не ставить під питання його командирський статус?
Знаєте, кожна людина має свої особисті таємниці, куди іншим – зась. Я цього не знаю. Була така чутка, але чогось конкретного сказати не можу. Зрештою, з ким не трапляється? Всі ми під Богом ходимо.
Кримінальне провадження – не є справою. Поки людина не засуджена, вона може служити в армію та виконувати свій обов’язок.
Командир добровольчого батальйону ОУН Микола Коханівський
Коли Вам стало відомо, що частина людей переходить за Борисом Гуменюком під порядкування 95-ї бригади?
Я був хворий, мій заступник Сивий був поранений. На позиціях лишався Олександр Потебенько. І тут мене ставлять перед фактом, що чотири людини виходять з Пісок. Тобто, наголошую, Потебенько самовільно покинув позиції. Після цього стало відомо, що вони утворюють якусь бригаду.
Я дав заяву, що це не є правда, цих людей ніхто нікуди не відправляв і, відповідно вони є злочинці і зрадники.
Скільки людей за ними пішли?
Наскільки я знаю, практично на вчора там було не більше десяти людей. Вони забирають всіх, кого я колись вигнав з батальйону за алкоголізм чи проблеми з дисципліною. Плюс періодично до них підтягуються ще якісь люди.
Легалізувався, наскільки я знаю, лише один Потебенько з тих чотирьох командирів. Щодо всіх тих, які за ними пішли – я не знаю.
Один із тих, хто вийшов з-під Вашого командування, сказав, що вони пішли ні з чим, лишивши Вам все до останнього гвіздочка. Наскільки це відповідає дійсності?
Разом з ними "пішли" сім машин, на одній з них їздив Потебенько, на іншій – Гуменюк. Так само ними був спустошений склад. Плюс, забрали багато речей, про які я зараз не можу говорити. Тому всі ці заяви – вигадки. Зрозуміло, що їм зараз потрібно виправдати свій вчинок, але те, що вони розібрали батальйон – абсолютний факт.
Вони пішли, не передавши склад. Якщо ви йдете у Збройні сили, абсолютно логічно передати нам склад. Бо, в принципі, ЗСУ мають же вас забезпечити. Ви ж обіцяли, що у вас відтепер будуть танки, літаки і хіба що не підводні човни. Але, зрештою, все було забрано. Ми зараз відновились. Це коштувало зусиль, але виправили ситуацію. Не все у нас є, але хлопці тримаються.
Ця ситуація якось позначилась на ваших стосунках з волонтерами?
Безумовно. Не в кращу сторону. Ці люди продовжують оббріхувати мене, бійців перед волонтерами. Так само вони продовжують брехати, що вони є на фронті.
Цим людям захотілося побути комбатами. Хай спробують цю нелегку долю. Хоча в Збройних силах зараз Гуменюк не зможе ним стати. Там зараз зареєструвався тільки Потебенько.
Василь Кіндрацький мені пояснював, що люди, які вийшли з ОУН та з-під Вашого керівництва зробили це через те, що хотіли легалізації, якої Ви не могли йому забезпечити…
А Ви не спитали у пана Василя, чи він легалізувався?
Спитала.
І що він сказав?
Нічого однозначного.
Тобто, він не легалізувався. Це відповідь на Ваше питання. Це все – бла-бла-бла. У нас збунтувався хозблок. Всі вони були на забезпеченні, в тій чи іншій формі вони працювали на складі або з волонтерами.
Ми теж давно мріємо про легалізацію. Вони чудово знають, що ми давно ведемо перемовини із 93-ю бригадою. Чому вони пішли у 95-ту – для мене абсолютно незрозуміло. Вони абсолютно те саме, але без скандалу, могли мати у 93-й. Потебеньку я пропонував – ставай ротним, я буду під тебе заводити людей, хто не захоче йти під тебе у 93-тю, лишиться зі мною добровольцем.
Наразі батальйон ОУН таки входить до 93-ї бригади ЗСУ?
Так. Принаймні, це було підтверджено нещодавно. Сподіваюсь, що цей раз в нас щось вийде.
Вже відомо, коли відбудеться остаточне підпорядкування?
Не знаю. Вже рік я в цьому, намагаюся легалізуватися, але дуже складно все виходить. Чи то моя постать перешкоджає, чи то ще щось, якісь інші причини. Принаймні, нас не роззброїли, нам багато чого пообіцяли і якісь кроки збройні сили почали робити.
Чим саме Ваша постать може перешкоджати?
Я є націоналіст-революціонер. Цього не приховую. Я є в опозиції до діючого режиму. Хоча чудово розумію, що якщо нас легалізують, якщо раптом станеться диво, і мене лишать комбатом новоутвореного підрозділу – доведеться дотримуватися субординації і виконувати накази.
Скільки зараз людей у батальйоні ОУН під Вашим командуванням?
На позиціях – до сотні, наразі – десь сімдесят людей. Ще десь 150 – на ротації. Більше ми не можемо озброїти. Якби у нас було більше зброї, ми би вивели більше людей. Якщо нам поможе держава, ми дуже швидко створимо повноцінний батальйон – 400-500 людей. Роту ми створюємо, фактично, за два тижні.
Люди, які відкололися від ОУН апелюють до того, що Ви не можете бути командиром батальйону у складі ЗСУ через те, що Ви не маєте вищої освіти, не є офіцером і маєте судимість. На Вашу думку, це – формальні причини?
Звісно. Вища освіта у мене є, тут вони трохи перебріхують. Судимість? Було б добре, якби до Збройних сил її з мене зняли. Це планують зробити. Плюс, я знаю судимих людей, які зараз вступають до лав ЗСУ. З їхньої сторони апелювати до цього – це підлість. Вони чудово знають, за що я засуджений. Як це знають і у Збройних силах. Не за кримінал. Я засуджений по політичних статтях за пошкодження пам’ятника Леніну у 2009 році. Якщо держава захоче зняти з мене цю судимість – це відбудеться дуже швидко.
Фото: Прес-служба ОУН та НРУ
Читайте також: Боєць ДУК "Правий сектор": "Правосеки" війну сприймають як гру