Децентралізація влади, розвиток місцевого самоврядування – програмовий пункт, декларативну підтримку якому після Євромайдану висловлює абсолютна більшість представників українського політикуму. Старту реформи не завадило навіть те, що статус нових утворень – об’єднаних територіальних громад – не був внесений до Конституції України через перехідні положення "про особливий режим місцевого самоврядування в низці районів Донецької та Луганської областей". Верховна Рада та Кабінет Міністрів протягом двох років ухвалили базові документи, що дозволили розпочати об’єднання громад населених пунктів.

Восени 2015 року мешканці деяких сіл, селищ і міст вперше обирали голів громад і старост. У січні 2016 року в Україні почали роботу 159 громад. Відтоді збори акцизного податку, єдиного податку, податку на майно та податку на доходи фізичних осіб надходять безпосередньо до місцевих бюджетів. Також громади отримали від держав субвенції на медицину та освіту. Доходи територій, на яких були створені об’єднані територіальні громади у першому півріччі 2016 року загалом зросли на 2,2 мільярда гривень у порівнянні із першим півріччям 2015: із 0,88 до 3,1 мільярда.

Це не означає, що в один момент створення громад зробило території успішними та самодостатніми у фінансовому сенсі. У перший рік існування деякі із них майже повністю залежали від фінансування держави. Але, по-перше, процес децентралізації передбачає, що громади ставатимуть самодостатніми протягом п'яти років. За цей час на цих територіях має бути створена інфраструктура для розвитку та умови для залучення інвесторів. Для цього держава продовжує їх дофінансування із загального бюджету, віддаючи громадам збори деяких податків. По-друге, важливою складовою реформи місцевого самоврядування є наближення послуг до населення. Мешканці деяких сіл чи селищ отримали нові приміщення фельдшерсько-акушерських пунктів, шкіл, центрів надання адміністративних послуг. У багатьох громадах почали ремонт доріг. Зрештою, чимало громад внаслідок фінансової децентралізації отримали значний притік коштів, у декілька разів перевиконуючи заплановані бюджети.

Приклад створених громад спонукав жителів інших населених пунктів до об'єднання. Позитивна динаміка реформи збереглася і 2016 року: після обговорень і виборів голів в Україні з’явилися ще 207 громад. Із першого січня 2017 року вони почали працювати. На початку лютого останні із них остаточно затвердили бюджети на рік. Відповідно до перспективних планів областей (у Закарпатській області досі не затверджено), майже третина усіх неокупованих територій нашої країни об’єднані у територіальні громади.

Експерт "Інституту громадянського суспільства", один із розробників концепції реформи місцевого самоврядування та законів для її запуску Анатолій Ткачук у статті "Про децентралізацію, успіхи, ризики і роль парламенту" висловлює думку, що це одна із небагатьох реформ в Україні, що має успіх. Її конкретні результати, говорить він, захоплюють партнерів нашої країни на Заході, які втомилися від млявих змін в українських інституціях, політиці, економіці та суспільстві.

Незважаючи на позитивну динаміку, реформа місцевого самоврядування може загальмувати на початковому етапі. Для продовження поступу, процес децентралізації вимагає деяких законодавчих та інституційних змін 2017 року.

Розподіл відповідальності

Швидкий темп децентралізації 2016 року призвів до того, що у деяких районах в Україні усі або майже всі населені пункти створили об’єднані територіальні громади. Отже основні владні повноваження перейшли до керівників нових адміністративних утворень. Відтак районна влада майже залишилася без роботи.

Координатор проектів ГО "Європейський діалог", що допомагає громадам у Львівській області, Тарас Баранецький вважає, що це дуже ускладнює процес управління, призводить до дублювання, гальмування, а часто й банального саботажу реформ районними структурами. Він припускає, що вирішити це питання може укрупнення теперішніх районів. Експерт із питань децентралізації Інституту політичної освіти Володимир Феськов певен, що прийшов час остаточно вирішити сферу повноважень та відповідальності районної влади.

Також обидва фахівці акцентують увагу на тому, що досі в Україні немає органу, що централізовано займався б проведенням реформи місцевого самоврядування, відповідав за вирішення точкових проблем, контролював би виконання рішень. Зрештою, Володимир Феськов пропонує виключити обласні ради із процесу створення перспективних планів областей. Мовляв, цим має займатися виключно Кабінет Міністрів – тоді менший ризик політичних спекуляцій у розробці меж майбутніх громад.

Експерт "Реанімаційного пакету реформ" Іван Лукеря також звертає увагу на деякі аспекти, що стосуються роботи органів місцевої влади у новостворених громадах. По-перше, до кінця не окреслено повноваження старост – голів населених пунктів, що входять до об’єднаної територіальної громади. По-друге, органи місцевого самоврядування повинні мати більше автономії у визначенні умов оплати праці своїх службовців, меж їх відповідальності. За словами Івана Лукері, відповідний законопроект (№ 2489) поданий до Верховної Ради. Його прийняття парламент провалив 19 січня.

Фінансові непорозуміння

2016 року було створено більше об’єднаних територіальних громад, ніж 2015 року. Анатолій Ткачук пояснює це тією допомогою, яку виділяла держава новим утворенням протягом минулого року. Загалом із загального фонду бюджету на субвенції 159 об’єднаним територіальним громадам було передбачено 1 мільярд гривень. Тепер їх 366, але на субвенції у державному бюджеті на 2017 рік передбачено лише 1,5 мільярди гривень. І лише 0,5 мільярда гривень із них – гарантовані кошти із загального фонду бюджету.

У бюджеті-2017 також передбачено "політичну субвенцію" – із державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів для соціально-економічного розвитку окремих територій. Вона не передбачена жодним базовим законом і щодо якої законом не встановлено жодних правил розподілу. Фактично в різні роки вона використовувалася виключно з політичною метою, бо передбачає ручний режим розподілу, поза будь-якими критеріями, бо розподіляється, по суті, депутатами, які самі вирішують, куди і на що витратити ці кошти,
– додав Анатолій Ткачук.

За словами фахівця, загальна сума, яку закладено на цю субвенцію, становить 4 мільярди гривень, із них 1,5 мільярда – гарантовані кошти із загального фонду бюджету і 2,5 – зі спеціального фонду. Експерт також звертає увагу, що сума коштів Державного фонду регіонального розвитку має складати не менше 1% від загального фонду бюджету (цього року вона мала би становити близько 7,3 мільярди гривень). Але у державному бюджеті на 2017 рік для цього передбачено лише 3,5 мільярди гривень.

Саме із коштів цього фонду фінансують розвиток інфраструктури громад і регіонів. Не варто пояснювати, що ці проекти зокрема забезпечують покращення інвестиційного клімату. А це у перспективі забезпечить більш динамічний розвиток української економіки.

На Закарпатті перспективний план досі не прийнято, очікується 43 громади – "24"

Анатолій Ткачук говорить, що закладені до державного бюджету на 2017 рік цифри "можуть не просто загальмувати, а торпедувати реформу". На його думку, ці проблеми з’явилися як результат політичного компромісу між урядом і народними депутатами України і пов’язані передусім із фінансами.

Місія парламенту

Логічно було б починати адміністративну реформу, як і увесь процес децентралізації, із внесення змін до Конституції. Це дозволило б забезпечити ґрунтовну правову підтримку змінам і допомогло б уникнути саботажу та спекуляцій під час творення громад. Але стан війни, у якому перебуває Україна, та скандальні перехідні положення "про особливий режим місцевого самоврядування в низці районів Донецької та Луганської областей", зробили неможливими ці зміни.

Тому зацікавлені у розвитку місцевого самоврядування змушені були шукати альтернативних правових шляхів. Парламенту почали подавати проекти документів, що мали б усунути перешкоди на шляху першого етапу децентралізації.

Процес формування громад – добровільний. Населені пункти приймають рішення про входження до якогось об’єднання лише після громадських обговорень і рішення сільської, селищної чи міської ради. У перший та другий роки реформи місцевого самоврядування чимало населених пунктів (переважно сіл) відмовлялися від долучення до об’єднаних територіальних громад, адже чекали на реальні результати їхньої діяльності.

Тепер, коли є наочні показники, ці населені пункти готові йти на об’єднання. Частіше у них висловлюють бажання долучатися до вже створених об’єднаних територіальних громад. За чинним законодавством, у такому випадку процес об’єднання потрібно розпочинати наново. Тобто, в усій об’єднаній територіальній громаді разом із новим населеним пунктом мають пройти вибори голови і старост. Хоча вони вже відбулися трохи більше, ніж рік тому.

За таких умов доведеться переривати роботу теперішніх органів місцевої влади і зупиняти державне фінансування нових утворень, повторювати довгу та витратну процедуру виборів. Щоби цього уникнути, експерти пропонують прийняти нормативний акт, що дозволив би приєднуватися населеним пунктам до дійсних громад – законопроект № 4772.

Ухвалення законопроекту № 4772 є першочерговим, оскільки вирішить питання щодо багатьох периферійних сільських територіальних громад, які раніше не об’єдналися із сусідами, а нині мають проблеми із фінансуванням навіть діяльності сільської ради, не кажучи вже про якийсь розвиток,
– пояснив Анатолій Ткачук.

Координатор програми USAIDРАДА, що займається зокрема і підтримкою реформи місцевого самоврядування, Ігор Парасюк певен, що результат від прийняття законопроекту №4772 буде значно кращим, якщо він буде прийнятий в комплексі з законопроектом № 5520, що дозволить без офіційної зміни меж районів додавати до об’єднаних територіальних громад населені пункти, що розташовані на території суміжних районів. За його словами, цей крок є необхідним для жителів тих населених пунктів, що знаходяться далеко від центрів своїх районів, яким було б зручніше отримувати послуги у ближчих селах, селищах чи містах сусідніх утворень.

На думку Тараса Баранецького після ухвалення цих двох законопроектів процес децентралізації в Україні матиме лавиноподібний темп.

Усі експерти, до яких ми зверталися, наголошують на ще одному надважливому питанні – реалізації принципу повсюдності місцевого самоврядування. Його передбачено Європейською хартією місцевого самоврядування та Конституцією України. Цей постулат означає, що влада сільських, селищних і міських рад розповсюджується на всю територію, що лежить між ними. На практиці в Україні маємо інше: населені пункти не можуть користуватися землею, що лежить за їхніми межами. Особливо відчутною ця проблема є для міст.

Кладовища, водопроводи, джерела води, насосні станції, сміттєзвалища – усе, як правило, за межами. Бюджетний кодекс забороняє органам місцевого самоврядування здійснювати фінансування за межами їх юрисдикції (на територіях де діє юрисдикція інших органів самоврядування), тобто, при певних умовах, навіть фінансувати об'єкти, що перебувають за межами населених пунктів є складно оскільки це може бути трактовано як фінансування одними бюджетами - інших. Новостворені підприємства у містах працюють на територіях колишніх підприємств міста або намагаються будувати щось поблизу міста. Інвестор для того, щоб збудувати підприємство за межами населеного пункту, брав у міста ресурси (вода, електрика), але податки платив не у місті. У нас виникала проблема розвитку міст,
– пояснив Ігор Парасюк.

Для виправлення ситуації експерт вважає необхідним прийняти законопроект№ 5253, за яким юрисдикцію органів місцевого самоврядування буде поширено і на територію між населеними пунктами. Тарас Баранецький певен, що цей нормативний акт дозволить усім новоствореним громадам впевненіше підходити до планування розвитку своїх територій та до залучення інвесторів. Анатолій Ткачук наголошує, що ухвалення законопроекту № 5253 дозволить вирішити проблему створення об’єднаних територіальних громад довкола міст обласного значення.

Фактично міста обласного значення виключено з процесу об’єднання через позицію Центральної виборчої комісії. Там вважають, що для утворення ОТГ навколо міста обласного значення перед цим мають бути змінені межі району, який оточує це місто (міста обласного значення не входять до складу районів – 24). Хоча, направду, навколо міста є межі сільрад, і міська територіальна громада межує з сільськими територіальними громадами,
– пояснив експерт.

Перераховані законопроекти здатні вирішити найнагальніші проблеми, що сьогодні стоять на шляху творення громад, реформи місцевого самоврядування і розвитку територій загалом. Але майже усі експерти звертають увагу на те, що український уряд не поспішає розробляти нормативні акти для провадження реформи (частіше їх розробляють експерти та окремі депутати).

Парламент же не поспішає приймати їх. Наприклад, законопроект № 4676, що дозволяв би об’єднуватися у громади населеним пунктам із суміжних районів, зареєстрували 17 травня 2016 року. Депутати голосували за нього лише 6 грудня – і провалили. Того ж дня зареєстрували законопроект № 5520, але його може спіткати така ж доля. Схожа історія відбулася із законопроектом № 4772: зареєстрували ще 3 червня 2016, але вже встигли декілька разів провалити голосування.

Таке зволікання обурює багатьох експертів. Викликає воно здивування і у Європейському Союзі. У січні представництво ЄС в Україні опублікувало звернення до депутатів Верховної Ради, у якому прохало підтримати децентралізаційні закони – 4772, 5520, 2489. Але 19 січня в українському парламенті це прохання не врахували.

Шанс уникнути гальмування децентралізації у Верховної Ради є 9 лютого: на цей день призначене нове голосування за перелічені акти. В інакшому випадку Україна ризикує втратити темп в одній із найуспішніших своїх реформ і час для стрімкого розвитку територій.