“Весело було, весело. Були хлопці дівчата повиходили співали, весело було. До церкви всі разом ходили”, - каже мешканка села Чистопілля Ярослава Нюнько.
Сьогодні навіть вказівник із назвою села важко знайти. Загалом тут залишилось 6 садиб. Дві пустують, у решті мешкають 11 людей. Крамниць поблизу немає. Усе необхідне двічі на місяць привозять діти та онуки. Рятує господарка.
Узимку та в дощові місяці дістатись до осель майже не можливо. Пані Катерина мешкає біля лісу. До неї у негоду не заїдеш.
“Ми хочемо дороги, але хоч би загорнули ями. Щоби була нормальна дорога, щоб дитина до мене приїхала легковою, діти мають машину аби привезли мені якого кусок хліба до хати. Щоб мене провідали, якісь таблетки привезли. Ну, а взимку маємо коника”, - каже мешканка села Чистопілля Катерина Дорош.
“В нас є пару хат, і ми тут по-сусідськи допомагаємо. А так про нас хоча б хто чи в сільській раді згадали. Ми живемо, як мертві душі, нас ніхто не згадає”, - каже мешканка села Чистопілля Олена Нюнько.
Молодь, яка їде у місто вчитись додому не повертається. Тож села, в яких мешкає до 30 людей, незабаром зникнуть. Ще одне село Поляна у цьому ж районі вже років 5, як залишилось безлюдним...