Втік з поліції та залишив у спадок 18 п'єс: факти про Карпенка-Карого, які вас здивують

Один із корифеїв українського побутового театру Іван Карпенко-Карий залишив у спадок 18 закінчених п'єс і 3 невеликі уривки, які залишились в чернетках, зазначає 24 канал.

Читайте також Мандрівна бібліотека XVII століття: захоплюючі фото

Короткі та маловідомі факти з біографії драматурга

• Справжнє ім'я – Іван Карпович Тобілевич. А для свого псевдоніма – Іван Карпенко-Карий, він використав ім'я батька та улюбленого літературного персонажа Гната Карого – герой п'єси Тараса Шевченка "Назар Стодоля".
• Він мав двох братів і сестру: Микола Садовський, Панас Саксаганський і Марія Садовська-Баріолітті. Цікаво, що всі вони були корифеями українського театру.
• У 14 році Іван Тобілевич служив секретарем поліції в Єлисаветграді. Але атмосфера чиновництва йому не подобалась, тому він втік додому. Пройшов пішки 50 верст (близько 53 кілометрів).
• У 1883 році в першому номері журналу "Рада" друком виходить його повість "Новобранець". Але далі він спеціалізувався на драматургії.
• Іван Карпенко-Карий писав п'єсу тільки тоді, коли повністю "виносив" її в голові. А коли вже сідав писати, це було здебільшого вночі, то писав, не помічаючи нічого навколо.
• Найвищого рівня Іван Тобілевич досяг у жанрі комедії, саме сатира стала творчою стихією митця.

Драматург залишив 18 готових п'єс / Фото library.kr.ua

Екранізовані п'єси Івана Карпенка-Карого

• "Мартин Боруля" була екранізована у 1953 році. У фільмі розповідається про простого селянина Мартина Борулю, який вирішив здобути собі дворянський чин. Але в гонитві за фальшивими цінностями, він втрачає все.
• Фільм "Наймичка" був знятий на Кіностудії Довженка. У прокат в УРСР він вийшов у січні 1964 року. Молода дівчина, яку обманув заїжджий улан, підкидає позашлюбного сина в чужу родину.
• "Сто тисяч" вийшла у 1957 році.
• "Хазяїн", 1976 рік.
• П'єсу "Житейське море" екранізували у 1983 році. Сюжет комедії розгортається навколо долі головного героя, адже актор живе подвійним життям. Він блискавично занурюється то у світ щасливих сімейних стосунків, то у вир артистичного закулісся.

"Сто тисяч" – п'єса Тобілевича / Фото wikipedia.org

Цитати про творчість Івана Карпенка-Карого

Іван Франко, описуючи творчість Івана Карпенка-Карого, зазначає, що він у своїх драмах розбирає насущні потреби та духовні інтереси українського села. А цензурна заборона, через яку письменник обертався виключно в селянській сфері, змусила його заглибитись в душу народу.

Цензурна заборона … була для Івана Карповича принукою до заглиблення в душу народу, до зусильної обсервації найрізніших сторін народного життя, розкривала перед ним щораз інші, щораз ширші перспективи того життя і надавала кожній його драмі більший, пекучий інтерес.

А український театрознавець Ростислав Пилипчук, говорив:

Драматична творчість Карпенка-Карого – це найвище досягнення нашого класичного театру, театру корифеїв, що стало школою для українських драматургів нового часу.

Думки Івана Тобілевича про театр

• "Не кожен художник – художник, не кожен письменник – письменник, не кожен лікар – лікар: скрізь потрібен талант! Це перше всього", – з п'єси "Суєта".
• "З театру, як з храму крамарів, треба гнать і фарс, і оперетку, вони – позор іскуства, бо смак псують і тільки тішаться пороком! (…) В театрі грать повинні тільки справжню літературну драму, де страждання душі людської тривожить кам’яні серця і, кору ледяну байдужості на них розбивши, проводить в душу слухача жадання правди, жадання загального добра, в пролитими над чужим горем сльозами убіляють його душу паче снігу!" – з п'єси "Суєта".

Портрет Івана Карпенка-Карого / Фото wikipedia.org

Сцена – мій кумир, театр – священний храм для мене
– говорив відомий драматург.