Ще можуть порядок навести рептилоїди, звісно. Однак зараз не про те.

Читайте також: Що означає зміна риторики Тимошенко

Чотири роки після Майдану діляться на декілька етапів. Головний висновок – активним людям варто не так думати про минуле, як концентруватися на тому, що буде в 2019 році та після нього. Інакше їм просто може не залишитися місця.

2014 рік: втрачені ілюзії

25 травня 2014 року в Києві проходили не лише вибори Президента, але й обрання мера та Київради. Найбільш популярним слоганом було: "За президента Порошенка, мера – Кличка, кандидата – від УДАР". Тоді я волонтерив за "Демократичний альянс" на Оболоні. "Ваші кандидати гарні, але молоді. Нам потрібен "пожилий", але з "ізюминкою", – запам’яталися слова однієї жінки. Схоже, саме таким був Петро Порошенко.

Основним лейтмотивом тих виборів була довіра. І віра в самих себе. Сподівання на підтримку Заходу. Очікування, що правила будуть чесними, а жити будемо "по-новому".

2014 рік запам’ятався також тим, що до Київради вперше потрапила "Самопоміч". У її основі – бізнесмени столиці. Переможним меседжем був білборд з обличчям Андрія Садового та простим закликом: "Підтримайте команду на виборах у Київраду".

Петра Порошенка можна критикувати за польоти на Мальдіви та найдорожчу фотосесію (кажуть про 400-600 доларів за фото з Трампом). Його можна хвалити за безвіз чи за те, що "не гірше". Проте найбільшою емоцією після його президенства є дві емоції – "зрада" чи "перемога".

2015-2018: між зрадою та перемогою

Події останніх чотирьох років були чи не найбільш динамічними в новітній історії України.

Повірили в "експатів". Проект був провалений. Не з вини іноземців. Один із них – Саакашвілі – пройшов шлях від лідера антикорупційного руху та голови ОДА до найбільш радикального політика, якого видворили з України.

Трапилися зміни на флангу націоналістичних партій. Війна з Росією зробила патріотичним більшість електорату. "Праві" наразі працюють в рамках коаліції, куди входять "Національний корпус" (напевно, найбільш організовані), ВО "Свобода" (напевно, найбільш досвідчені), "Правий сектор" без Яроша та інші організації.

Читайте також: У втікача-корупціонера Онищенка є мотиви для балотування в президенти, – політолог

Дуже видозмінилася "ліберальна" прозахідна ніша. Внаслідок спланованої медійної атаки було нанесено шкоди Садовому (серіал "Сміття"). "Демократичний альянс" отримав кількох народних депутатів (обраних за списками БПП), хоча їх активності фактично немає.

Головним підсумком цих чотирьох років є активність. Саме активність і боротьба привели до того, що в Україні є різні групи впливу. Є справжня боротьба. Хоч інколи все більшої популярності набувають радикальні рішення, що свідчать про ослаблення держави в гіршому значенні цього слова. Наприклад, 24 травня було вбито Сергія Гуру, депутата облради від ВО "Батьківщина". У той же день в Одесі було скоєно черговий напад на Сергія Стерненка ("Правий сектор"), нападник загинув.

2019: як голосувати молотом

Вибори 2019 року можуть піти за декількома сценаріями.

Найбільш вигідний для влади – сценарій меншого зла. З виводом Бойка у другий тур, махінаціями з голосами українців Криму та ВПО. Тоді всі інші змісти будуть на другому плані. Можливо, в гру вступить "донецьке питання". Адже саме конфлікт на Сході України хвилює наших громадян понад усе. Різні "інсайдери" говорять також про те, що на Банковій намагаються створити систему адресної допомоги, подібної до тієї, яку для Леоніда Кучми організовував одіозний Волков. Останній варіант мені здається малоімовірним.

Другий сценарій – бійка "хороших" хлопців проти "поганих" хлопців. І тут з "хорошими" хлопцями є проблема. Їх репутація доволі крихка. Пригадайте Сергія Лещенка з "квартирою". Те, що пробачають "тарантінівським персонажам", того не простять антикорупціонерам. Наразі в "гарні люди" можуть потрапити Анатолій Гриценко та Святослав Вакарчук. Швидш за все вони гратимуть на "зрозумілих" всім меседжам. Щось подібне до того, що лідер "Океану Ельзи" пише в своєму твітері. В умовах високої недовіри до політиків, така риторика може сприйматися як банальна беззубість. Також окремий акцент варто зробити на іміджевих характеристиках – Анатолій Степанович і Святослав Іванович дуже інтелігентні люди. Можуть бути просто незрозумілими для пересічного українця.

Третій сценарій – "третя сила". Схоже, саме зараз таке позиціонування обирає Юлія Тимошенко. Її інтерв’ю про "зовнішнє управління" викликало глибокі дискусії. Відповіддю інших штабів стали звинувачення в тому, що Турівська взяла собі риторику Орбана з Угорщини. Хоча насправді ідеологія протидії транснаціональному капіталу та російській агресії, є більш близькою до деяких сил з Німеччини.

Читайте також: Експерт розповів, які ключові проблеми призвели до катастрофічного падіння рейтингів Порошенка

Наприклад, партії "Союз 90/Зелені", яка з одного боку підтримує членство Німеччини з НАТО, з іншого боку виступає за соціальну справедливість і довгострокове планування. Ребекка Хармс, лідерка "зелених", неодноразово приїздила до України, в тому числі у справах політичного переслідування проти Юлії Тимошенко. Юлія Володимирівна активно працюватиме з найбільш дисциплінованим електоратом – літніми людьми. Шість хвиль виборів у ОТГ показали, що партія Тимошенко досить активна в сільській місцевості. Напевно, основним завданням буде боротися за серця жителів міст. І тут її позиції по тарифах (що опоненти називають популізмом) падають на гарний грунт.

Що після 2019 року?

Коли Меловін виступав на Євробаченні, мені було страшно від думок про його перемоги. В Україні на 2019 рік припадають вибори Президента та вибори в парламент. Ще одне шоу країні профінансувати буде дуже важко. Особливо, зважаючи на виплату зовнішніх боргів.

2019 рік не стане новим 2014 з його надіями та ілюзіями. Серед основних загроз – здатність України відповісти на виклики нового світу. Не стати жертвою у боротьбі з російською агресією, не стати полем махінацій для цинічного бізнесу. Не закріпити за собою статус годівнички для олігархів.

Для середнього класу в Україні це будуть дуже визначальні вибори. Якщо бізнесу не вдасться погратися в політику, навчитися партійному будівництву чи заручитися домовленостями з лідерами рейтингів, то справи його будуть кепські. Ресурсів у країни стає все менше, держава не є конкурентною, а основні видатки перекладатимуться на бізнес.

Є за що поборотися.

Читайте також: Петро Порошенко не відповів на ключові запити Революції Гідності, – політичний експерт