Зокрема, Аграрний фонд минулого року фактично не виконував функції "цінового регулятора" на аграрному ринку. Натомість за кошти державного бюджету накопичував зерно на хлібоприймальних підприємствах, а потім у сконцентрованих обсягах за тією ж вартістю продавав його окремим підприємствам. При цьому витрати за зберігання зерна відшкодовувались з державного бюджету.
Аудитори також виявили, що Аграрний фонд, з дозволу уряду, продавав зерно окремим зернотрейдерам, що не було пов'язано з державним ціновим регулюванням. До того ж близько 70% зерна з інтервенційного фонду отримали шість трейдерів-експортерів зерна.