Командир взводу спецпідрозділу ГУР "Артан" Андрій Мельник здогадувався, що буде широкомасштабне вторгнення, на відміну від багатьох людей з міста Василькова у Київській області. Однак йому вдалось у перші дні після 24-го зібрати та очолити добровольчий загін "Щит Василькова", про що він розповів в інтерв'ю 24 Каналу.

Дивіться також Постійні контратаки росіян і рій FPV-дронів: аеророзвідник розповів про важкі бої за Кліщіївку

Як формувався "Щит Василькова"

Боєць відомий за позивним "Фаворит". За його словами, батальйон швидко розрісся аж до 1 200 людей: усі хотіли захищати рідну землю – навіть ті, які були непридатні для служби у війську.

У перші ж дні я одразу зміг дістати зброю. Зрозуміло, це все було на мінімалках: обмежена кількість автоматів та БК, жодної спецтехніки... Якість особового складу була різноманітна. На той момент не міг собі дозволити відмовляти бажаючим взяти до рук "калаші", не розумів, як можна казати, мовляв, ти слабий чи старий, для такого не підходиш.

Важливо, що у Василькові розташований аеродром, який намагалися знищити російські окупанти у перші тижні після початку повномасштабної війни. Люди були налякані через ракети, що цілили по об'єкту, та не знали, що робити. Проте Мельнику вдалось їх організувати.

"Ми створили єдиний штаб, до якого входили представники кожної з військових частин, що у нас дислокуються, поліцейські, рятувальники, органи влади. Займалися створенням лінії оборони, перерили весь Васильків з усіх сторін, адже тоді Київська область була під загрозою вся. Бої подекуди точилися за Житомирською трасою, а частина регіону перебувала під окупацією", – розповів боєць.

Після того, як російські загарбники здійснили "жест доброї волі", чимало добровольців зі "Щиту Василькова" увійшли до спецпідрозділу Головного управління розвідки "Артан". Важливо, що у лавах цієї військової одиниці є не лише професійні бійці, а й люди, які навчилися всього упродовж декількох місяців.

Дивіться також Вбивця "Москви" та ракетний суверенітет: чому український "Нептун" так жахає Росію

Командир взводу Андрій Мельник не став заперечувати, що його підрозділу неабияк пощастило, оскільки він має усе необхідне. Разом з тим він наголосив, що зброї ніколи не буває забагато та згадав про волонтерів, які також причетні до того, аби в бійців усе було найкрутіше.