- Ви завершили професійну кар'єру тенісиста майже дев'ять років тому. Чим Ви займаєтеся зараз?
- Дуже хороше питання. Дуже довгий час я займався бізнесом, але потім я зрозумів, що це не приносить мені радості, а скоріше навпаки. Кожен вечір, коли я лягав спати, я дуже переживав, що на наступний ранок треба знову йти в офіс. Це був дуже важкий період для мене. Але потім у мене народився син. Коли він достатньо підріс, я став помічати, що він намагається все повторювати за мною, і це допомогло мені прийняти рішення знову повернутися до справи свого життя - тенісу.
До мене звернувся Ігор Діденко з проханням тренувати його сина Богдана. Я став знову тренуватися, відчув, як приємно знову набирати форму. Почав брати участь у ветеранських турнірах. Це перевернуло моє життя. І зараз я радий, що не вийшло стати президентом Федерації тенісу, і тепер я займаюся улюбленою справою.
- Тобто Вас не треба було довго вмовляти, щоб зіграти на ветеранському Ролан Гаррос?
- Ні, не треба було. Мене Євгеній Кафельніков попросив зіграти з ним у березні. А я вийшов на корт десь у лютому, відчув, як мені це подобається. Я був радий прийняти його запрошення. Якщо б воно було у січні, можливо, я б вагався.
- Ви в курсі останніх подій в українському тенісі?
- Так, звичайно. Кожного тижня стежу за динамікою рейтингу.
- Чи стежите за юніорським тенісом?
- Так, мені дуже цікаво з професійної точки зору, що відбувається у юнаків, у категорії 14-річних, як тренера. А коли Еліна Світоліна виграла Ролан Гаррос, я дуже пишався! Наша, українка!
- Стиль кого з українських тенісистів Вам більше імпонує?
- Олександра Долгополова. Він грає дуже видовищно. У нього неймовірний потенціал. Сподіваюся, він його реалізує. У Сергія Стаховського свій стиль, почерк, і я схиляюся перед тим, що він зробив в останні роки. Але, врешті-решт, у світі є шанувальники Федерера та шанувальники Надаля. І перший, і другий - великі тенісисти...