Хоч мале, та завзяте: все про авіабомби GBU-39, якими ЗСУ б'ють по Курській області

Зокрема, 22 серпня командувач Повітряних сил показав, як українські оборонці вдарили GBU-39 по взводному опорному пункту росіян у Курській області. З огляду на те, що Росія вже застосовує бомби вагою у 1500 кілограмів, 110-кілограмові GBU-39 – справжні "малюки". Проте попри свій розмір, вони вже показали, як потрібно нищити ворога. Що відомо про надточні американські бомби, передає 24 Канал.

Дивіться також Приносять страшні руйнування: що відомо про КАБи, якими Росія атакує Сумщину

Особливості авіабомби GBU-39

Авіабомби малого діаметру GBU-39, або SDB – це керований боєприпас зі збільшеним радіусом дії, вагою 110 кілограмів і завдовжки 1,8 метра. Це озброєння призначене для високоточного ураження наземних об'єктів з великих відстаней – до 110 кілометрів, і має низку особливостей.

Авіабомби GBU-39 працюють у Курській області: дивіться відео

Малий діаметр і невеликий формфактор дозволяють розміщувати GBU-39 SDB не тільки на підвісках, а й у внутрішньому збройовому відсіку. Завдяки цьому літак можна оснастити цілими чотирма бомбами, хоч і меншої потужності. Однак це дозволяє збільшити число цілей, які можна уразити за один виліт. Що не менш важливо, невеликий розмір GBU-39 робить літак менш вразливим і помітним, а сам боєприпас більш точним – що зводить до мінімуму можливість "побічної шкоди" під час ведення бойових дій. Тобто ризики для цивільного населення є дуже малими.

Окремою особливістю GBU-39 є розкладне крило прямої стріловидності, яке розміщується згори. У підвішеному стані крило бомби розвернуте донизу, а вже після від'єднання крило розкривається та авіабомба перевертається у нормальне положення.

Авіабомби GBU-39 відмінно працюють як удень, так і вночі по нерухомих і рухомих цілях незалежно від погодних умов.

Історія створення GBU-39

Авіабомби малого діаметра починають свою історію ще 1997 року, коли у США почали задумуватися над потребою у такому типі озброєння. Конструктори отримали розпорядження продути авіабомбу, стійку до засобів радіоелектронної боротьби, здатну уражати рухомі цілі, з можливістю автономного та керованого застосування, а також з високоточною інерційною системою навігації з GPS-приймачем.

Американська авіабомба GBU-39 / Lockheed Martin

За розробку бомб взялися компанії Raytheon і Boeing. Саме остання і стала головним підрядником програми у 2003 році та зрештою презентувала GBU-39. Вже 2005 році з'явилися перші прототипи авіабомби, а у вересні 2006 року ВПС США отримали GBU-39B на своє озброєння. В тому ж році їх застосували під час бойових дій у Іраку.

Вартість однієї одиниці озброєння складає приблизно 40 тисяч доларів.

Застосування авіабомб ЗСУ

Достеменно відомо, що авіабомбу GBU-39 інтегровано на F-15E Strike Eagle, Panavia Tornado, JAS-39 Gripen, F-16 Fighting Falcon, F-22 Raptor, A-10 Thunderbolt II та навіть на AC-130W. Проте українці отримали це озброєння значно раніше, аніж надійшли перші американські винищувачі.

Зокрема, у травні 2024 року WP писало, що Повітряні сили України адаптували GBU-39 під радянські літаки. У мережі демонстрували кадри літака, оснащеного такою зброєю, проте тип носія визначити було складно. Експерти припускали, що американські авіабомби встановили на МіГ-29 чи Су-27.

Раніше західні авіабомби вже адаптовували під ці літаки, що дає підстави вважати, що так зробили і цього разу. Тобто саму GBU-39 програмують на певну ціль ще перед зльотом, а літак просто доставляє її до потрібних координат з потрібними для удару чинниками.

Як виглядають бомби GBU-39 на літаку / фото з відкритих джерел

Модернізація GBU-39 у GLSDB

Авіабомби GBU-39 свого часу були модернізовані у "розумні" бомби GLSDB – гібрид авіабомб і касетних боєприпасів з дальністю ураження до 150 кілометрів. Фактично, до звичної авіабомби додали ракетний двигун, що зробило її "ракетою-бомбою". Також особливістю є те, що авіабомби GBU-39 класу "повітря-земля" перетворили у зброю, інтегровану у систему наземного запуску великої дальності (HIMARS).

Україна отримала GLSDB на початку 2024 року, а перші підтвердження використання з'явилися ще у лютому. Однак, вже невдовзі у США натякнули, що "розумні бомби" не виправдали очікувань у реаліях війни.

Це не спрацювало з кількох причин, зокрема через роботу систем радіоелектронної боротьби, через звичайний бруд і використання з землі, через особливості, пов’язані з тактикою застосування– казав Вільям Лаплант, заступник міністра оборони США.

На відміну від класичної авіабомби, GLSDB на фінальній траєкторії здійснює тривалий політ із розкритими крилами, що робить її більш вразливою. Перебуваючи тривалий час у повітрі, підмінений сигнал GPS може внести значну похибку та призвести до промаху.

Варто також згадати й те, що українці фактично були першими, хто використав "розумні" бомби у реаліях війни, адже вони пройшли випробування всього за кілька місяців до передачі – їх не встигли навіть взяти на озброєння США.