Причому цей майданчик майже невразливий - системи раннього сповіщення повідомляють про загрозу ще до того як вона - чи то літак, чи то корабель - наблизиться на відстань пострілу.
Американський авіаносець “Джон Стенніс” - це повноцінне місто на воді з усім необхідним, а головне - з власним аеропортом. На кораблі “приписані” 90 одиниць льотної техніки, включно з надсучасними гелікоптерами. Аби “прогодувати” цей ескадрон Джон Стенніс постійно перевозить на борту 11 мільйонів літрів пального.
Бойова техніка розміщена не лише на верхній палубі, а й під нею - в ангарах. Зі сховища літаки підіймають вгору на чотирьох спеціальних ліфтах. Усю цю інфраструктуру обслуговують понад 3000 матросів, ще 2,5 тисячі - працюють виключно з авіатехнікою.
Назвати кадрову політику тут прискіпливою - це нічого не сказати. На авіаносці такого класу потрапляють найкращі. Персонал постійно проходить курси підвищення кваліфікації. Навіть вищі за званням офіцери продовжують навчання і аж до відставки.
Не останню роль відіграє фізична форма, тож аби завжди бути в тонусі моряки відвідують спортзал. Ну і, як жартують самі матроси, аби не втратити людської подоби за час відрядження, вони відвідують бортову перукарню. Модельну зачіску ніхто не обіцяє, але підстригти під насадку - це за милу душу. Ну і як же без корабельної кухні. Щодня бортові кухарі готують 16 тисяч порцій їжі. За їхніми словами, такі бенкети бувають хіба що на авіаносцях.