Польша. Воєводство Нижня Селезія.
У стінах польського реабілітаційного центру український доброволець розповідає драму приазовського театру бойових дій - історію того, як міжнародна несправедливість і соціальне несприйняття можуть поєдуватись з воєнним дивом на фронті.
Боєць показує фотографії з першої бази. Каже, – спали на землі.
Ми приїхали з Холодного, нас саме накрило "Градами" щойно, ми приїхали в Сєдово, а там люди купаються в морі, сидять в кабаках, п'ють горілку і кажуть: "А що там бабахало?". Ми кажемо, що то росіяни, вони не вірять. Поснюємо, рахуйте, ми знаходимось на кордоні, за 300 метрів від кордону, по нам луплять "Градами", ми ці "Гради" не чуємо, значить вони знаходиться за 10 кілометрів на російській території. А місцеві кажуть не може такого бути, то напевно ви з "Азовом" між собою воюєте, – розповідає боєць.
Також, каже, що українські військові мають проблеми і через журналістів, бо ті показують позиції наших сил, по яких потім б'ють терористи.
Помінявся з окопа, а перед тим дав інтерв'ю телебаченню, буквально наступного дня в нас влучила 1 міна. Пощастило, що потрапила в забор і за мною дерево стояло, весь удар прийшовся на нього, а в мене лише 8 осколків потрапило, – каже боєць.