11 листопада 2025 надійшла звістка про смерть відомого українського авантюриста Геннадія Балашова.

За 64 роки він встиг побути піонером пострадянського бізнесу, аферистом, популістом, який випередив свій час, борцем за європейський вибір України, візіонером та апостолом лібертаріанства з власною сектою неофітів, політиком, знову аферистом і втікачем від правосуддя. А також підсанкційним блогером з українофобським та відверто проросійським репертуаром.

В останньому статусі Балашов і помер на чужині, а 24 Канал нагадує про основні етапи біографії пана Геннадія.

Читайте також Помер скандальний екснардеп Геннадій Балашов

Давнє римське прислів’я каже: про померлих або добре, або нічого, крім правди. Саме так варто розповідати про Геннадія Балашова.

Він народився 20 лютого 1961 року в Дніпропетровську (нині – місто Дніпро). У дитинстві майбутній продавець "успішного успіху" зірок з неба не хапав і в школі не виблискував. Не був Балашов на перших ролях і в ПТУ, звідки його призвали в армію.

Міцного від природи юнака взяли служити в елітні частини ВДВ, але не направили до Афганістану, а залишили у фактично сусідньому Конотопі.

Служба в армії СРСР стала для Геннадія Балашова важливим соціальним ліфтом, пробудила, нарешті, жагу до знань та дала змогу після демобілізації вступити на престижний економічний факультет Дніпропетровського держуніверситету або ДГУ (нині – Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара, скорочено – ДНУ).

Нині ім'я Балашова навіть якимось дивом вписано в реєстр почесних випускників вишу у "Вікіпедії", про що сам студент Балашов, мабуть, не міг і мріяти під час навчання.

Це були дивні часи перебудови, або ж епохи первісного нагромадження капіталу. Студент Балашов в ці процеси активно вливався та плідно використовував набуті на економічному факультеті теоретичні знання на практиці. Нехитрий бізнес Балашова полягав у перепродажі цінних для українців 80-их речей. У радянські часи це називалося фарцовкою та підпільною спекуляцією.


Балашов у молодості (справа) / фото з соцмереж

Приблизно тим самим у цей час займалися й інші відомі дніпропетровці – Юлія Тимошенко та Ігор Коломойський, які завдяки схемам "купи – продай" і сформували свій стартовий капітал для подальшого стрибку у бізнесову стратосферу.

Балашова поступове набуття багатства не цікавило – він хотів все й одразу. А тому почав вигадувати різні, як сказали б легендарні одесити Ільф та Петров, способи порівняно чесно відняти гроші в населення. Таким методом у Балашова стало позичання грошей у борг.

Балашов, маючи на кінець 80-х репутацію відомого за місцевими мірками бізнесмена-кооператора, заснував кооперативи "Союз" і "Веролла", відкрив перший у Дніпропетровську комерційний комісійний магазин (у народі – комісіонку), а також легендарний "Золотий базар" у підземному переході на площі Островського, нині – Старомостовій. Він без проблем брав гроші в борг, а коли підпирав час повернення, брав на це гроші в інших, формуючи таку собі фінансову піраміду з довірливих громадян міста та околиць.

Але навіть успішність "Золотого базару" не втамовувала апетити Балашова. У середині 90-х бізнесмен міцно потонув у боргах, а за таке в ті часи та в тому регіоні могли й убити, особливо якщо маєш кредитором дуже впливового тоді земляка Павла Лазаренка.

Щоб якось витягнути ситуацію, Балашов балотувався в мери Дніпропетровська (1994), а згодом проліз до міського чиновництва та став начальником управління внутрішньої політики Дніпропетровського міськвиконкому.

Це місце дозволило бізнесмену відбитися від рейдерських атак згаданого вище Лазаренка, а також стало плацдармом для стрибка Балашова у велику політику.

У 1998 році в Україні відбулися парламентські вибори й Балашов став їхньою локальною зіркою. Балашов розгорнув на одномандатному окрузі №27 в рідному Дніпропетровську небувалу та нестандартну для тих часів активність. Обіцяв усім усе, креативив, грав на ностальгії за СРСР та без упину обіцяв.

Під власну кампанію Балашов традиційно набрав боргів, але обіцяв поважним людям все повернути, як тільки долізе до "корита" в Києві. Простим виборцям обіцяв не забути про них після переїзду до столиці.

Наслідками такого "краудфандингу" стала перемога та обрання Балашова до Верховної Ради третього скликання та влиття народного обранця до фракції Народно-демократичної партії, а згодом – "Яблука" (було в Україні й таке, цю політсилу очолював ще один надзвичайно колоритний персонаж – Михайло Бродський).


Балашов під час мітингу / фото з соцмереж політика

Зрозуміло, що після обрання до Ради Балашов забув дорогу до Дніпропетровська та власних кредиторів, яким тепер було якось незручно просити повернути борг цілого народного депутата.

  • У Києві Балашов спробував масштабувати свій успіх в масштабах цілої країни. Він почав клепати на колінці партії-одноденки, особливістю яких був виключний популізм їхнього харизматичного лідера Балашова. У 1998-му він створив партію "За красиву Україну", у 1999-му провів вимушений ребрендинг, і вона стала просто "Красивою Україною".
  • У 2000-му "красива політсила" вела переговори про злиття з іншими подібними партіями та утворення суперпартії на чолі з мером Донецька Володимиром Рибаком, луганським авторитетом Валентином Ландиком і кондитером Петром Порошенком, але ці переговори провалилися й Балашов залишився у сольному плаванні, а згадані вище політики зробили ставку на проєкт, який згодом став відомий як "Партія регіонів".

Балашов до цих процесів великого стосунку вже не мав, адже його фактично усунув від керівництва "Красивою Україною" інший харизматик – власник "Правекс-банку" Леонід Черновецький (більш відомий як Льоня-Космос).

За вторговані від передання "красивої" франшизи банкіру Черновецькому Балашов провів кампанію з обрання себе Верховної Ради в столичному окрузі №214. Але ефектна стратегія провалилась: київські пенсіонери не захотіли отримувати від Балашова пенсію в розмірі 500 доларів (фантастичні на ті часи гроші), а всі інші не відчули теплих ноток у дійсно талановитому кавері "Балашова, Балашова, выбираем Балашова" на мотив композиції з нині забороненого радянського фільму "Москва сльозам не вірить".

Схоже, ніхто не був готовий до такого рівня популізму та відвертої брехні. Балашов просто випередив свій час і прогорів та не був належно оцінений. Але вже через кілька років саме така викручена на максималки стратегія принесе успіх Черновецькому, а нині вона вже є загально визнаним трендом і рецептом політичного успіху в США та Європі.


Балашов після нападу на нього проросійських сепаратистів у Криму

Після закінчення депутатського мандату та фіаско на виборах 2002 року пану Балашову довелося перекваліфіковуватися, але не в "управдоми", а знову в бізнесмени (він відкрив рієлторську контору "Липки" за назвою елітного столичного району). А потім ще далі в те, що у 2010-х називали "інфоцигани", а нині – бізнес-коучі.

Балашов був радіоведучим, писав книжки, з’являвся на телебаченні та всюди розповідав про "успішний успіх".

Але все це для Балашова було тим, що Ільф і Петров назвали "джентльмен у пошуках десятки". Натомість пан Геннадій сподівався і сам колись масштабно прийти до успіху.

Ідея прийшла сама собою – у 2012 році. Екснардеп побачив, як ефектно водить за носа громадян мер Черновецький та дружні до нього "пастори", й вирішив створити свою секту, щоб мати постійне джерело прибутків та поваги.

Ідеологічною базою нового руху стала гіперболізована версія лібертаріанства – економічної течії, яка відстоює максимальну відстороненість від держави і свободу особистості, а неофітами – численні авантюристи-невдахи та довірливі особи, яким Геннадій Балашов пообіцяв особисто відкрити шлях до багатства.

Така почалася історія руху "5.10", який згодом перетвориться на партію, а її духовний лідер та гуру – стане "героєм Майдану", фанатом "Правого сектору", жертвою та політичним заручником проросійської хунти в Криму, кандидатом у президенти на виборах 2015 і 2019 років. Так, все це реальні факти біографії Балашова.


Балашов під час мітингу / фото з соцмереж політика

Головною перевагою Балашова та його політсили стало те, що з ними не можна було серйозно дискутувати та наводити якісь аргументи. Усяку критику він видавав за "божу росу" та продовжував впевнено нести маячню.

Попри всю божевільність і утопічність ідеї анархо-капіталізму в Балашова знайшлося чимало прибічників, щоб віддати голоси за гуру на виборах до Київради у 2014 та 2015 роках (обидва рази – невдало), а також підтримувати видимість "5.10" завдяки постійним мітингам з будь-якого приводу та різнокольоровим коровам, які Балашов розставив у центрі Києва та проголосив одним із символів партії.

На прикладі корови він постійно доводив шкідливість податків і закликав їх кардинально зменшити: до 5% – податок з кожної покупки та до 10% – єдиний соціальний внесок із зарплатні.

Крім мітингів Балашов був доволі активним на телебаченні, особливо на телеканалах з пулу Віктора Медведчука та Євгена Мураєва. Завдяки цьому про столичного фріка дізналася вся Україна, а сам Балашов максмально монетизував це на виборах 2019 року, під які вкотре набрав боргів у довірливих прихильників. Підсумкові 0,17% для деяких його прихильників стали дуже потрібним і терапевтичним холодним душем.

У цей же період на успішність Балашова звернули увагу правоохоронці, які з'ясували, що той не сплачує податки та, як вірний лібертаріанець, не ділиться з державою. Також на Балашова завели кримінальну справу через звинувачення в махінаціях з нерухомістю, через що за рішенням суду були арештовані 18 об'єктів нерухомості в Києві, пов'язані з Балашовим, орієнтовною вартістю 200 мільйонів гривень.

Щоб уникнути в'язниці, Балашову довелося продавати власну квартиру, але це не допомогло – 16 вересня 2021 року Печерський суд Києва відправив Балашова за ґрати. При цьому Балашов заявив, що принципово не буде сплачувати 9,6 мільйона гривень застави та хоче сидіти. З принципу.

Ексцентричний Балашов в образі Бетмена: дивіться відео

Інформації, що хтось таки сплатив заставу за Балашова не має, але він якимось чином опинився на волі й в липні 2022 року виїхав до США з охопленої війною України та осів у Флориді за програмою Uniting for Ukraine. Сам він в інтерв'ю виданню казав, що суддя нібито відпустила його під чесне слова та зобов’язання брати участь у засіданнях суду дистанційно по відеозв’язку, але повідомив, що, коли та пішла на пенсію, новий суддя оголосив Балашова в розшук.

Там починається остання сторінка життя Геннадія Балашова. Він сконцентрувався на політичному блогерстві та коментарях поточних подій. Коментарі ці були відверто "ватні", а Балашов мало чим відрізнявся від умовного Шарія. Детальний аналіз ефірів Балашова зробили колеги з видання "Бабель", яким вистачило сил це дивитись.


Скриншоти з ефірів Балашова

На відверто проросійські та українофобські тези у відео Балашова звернули увагу в 2025 році. За поданням Центру протидії дезінформації були заблоковані два YouTube-канали Балашова, а сам він потрапив під санкції РНБО, перетворившись на майже людину без паспорта.

11 листопада стало відомо про смерть Балашова. Про неї повідомив ще один авантюрист і зрадник – колишній нардеп від "Слуги народу", лібертаріанець і бородань Артем Дмитрук.

Закінчити розповідь про Геннадія Балашова варто цитатою з вічного твору "Золоте теля" одеситів Ільфа та Петрова:

Я часто був несправедливий до покійного. Але чи був покійний моральною людиною? Ні, він не був моральною людиною... Всі свої сили він поклав на те, щоб жити за кошт суспільства. Але суспільство не хотіло, щоб він жив за його кошт, а винести цю суперечність у поглядах… (він) не міг, тому що мав запальний характер. І тому він помер. Усе.

Краще та точніше, мабуть, не сказав би й сам Геннадій Балашов.