Бацька-джуніор: хто такий Коля Лукашенко та чи отримає він Білорусь у спадщину

Коли в Білорусі у 2020-му році спалахнули протести й сотні тисяч білорусів вийшли на вулиці з вимогами відставки Олександра Лукашенка, той наочно показав світу та власному народу, що добровільно залишати владу він не збирається.

До своєї резиденції білоруський диктатор прилетів на військовому гелікоптері, вийшов до силовиків у бронежилеті та з автоматом Калашникова. Та, мабуть, найбільшу увагу привернув не сам Лукашенко, а його тоді ще 15-річний син Коля, що супроводжував батька в бронежилеті зі зброєю.

Відтоді минуло шість років, Коля виріс, здобув престижну освіту й навіть отримав диплом у Китаї. Роками Коля супроводжував батька на всіх міжнародних івентах та закордонних поїздках. Але питання, чи готує Лукашенко улюбленого молодшого сина до успадкування білоруського "престолу" і чи дозволять йому це зробити, досі залишається відкритим

24 Канал розповідає, як зростав найвідоміший син білоруського диктатора, чим насправді займається Коля Лукашенко та чи здатен він одного дня перетворитися із "золотої" дитини на повноцінного спадкоємця батьківської справи.

Золота дитина: як зростав Коля Лукашенко

Микола Олександрович Лукашенко народився 31 серпня 2004 року, коли його батько вже десять років керував Білоруссю. Причому навіть саме народження хлопця супроводжувалося доволі делікатними для президентської родини деталями.

Річ у тім, що Олександр Лукашенко досі офіційно одружений із Галиною Лукашенко, матір'ю двох його старших синів – Віктора та Дмитра. Натомість матір'ю Колі є зовсім інша жінка – Ірина Абельська, колишня особиста лікарка білоруського диктатора і його коханка.

Коля з мамою / фото – соцмережі

Сам Лукашенко волів не розповідати подробиць особистого життя, але у 2022-го році журналісти Білоруського центру розслідувань за допомогою хакерської групи "Кіберпартизани" отримали підтвердження материнства Абельської. Цікаво, що після народження сина жінка на певний час випала з кола Лукашенка та навіть втратила свою високу посаду. 

Втім, трохи згодом ситуація виправилась, і білоруський диктатор долучив її до керівництва "Республіканським клінічним медичним центром", який у народі кличуть просто "президентською клінікою".

При цьому таке собі "бастардське" походження Колі аж ніяк не завадило йому стати улюбленцем батька. Навпаки, з раннього дитинства хлопець фактично перетворився на незмінного супутника білоруського диктатора. 

Поки його однолітки знайомилися з навколишнім світом, Коля знайомився зі світовими лідерами. Він супроводжував батька на зустрічах із Володимиром Путіним, Сі Цзіньпіном, Бараком Обамою та навіть Папою Римським Франциском.

Коля Лукашенко на зустрічі батька з Бараком і Мішель Обамою / Фото – БелТА 

На кілька років хлопчик перетворився на хвіст впливового батька, на що не могли не звернути увагу білоруські опозиціонери. Тож дитина з ранніх років була в самому центрі уваги й отримала іронічне прізвисько "Колінька". Не меншою була увага до хлопчика і зі сторони охорони Лукашенка.

Наприклад, у 2013-му під час візиту Лукашенка до Києва дозвілля його 9-річного синам забезпечували десятки людей. При цьому білоруська сторона наполягала, щоб малий брав участь в усіх олфіційних заходах, але це було не передбачено визначеним форматом, тож Колю відправили на VIP-екскурсії містом.

Коля під час ексклюзивної екскурсії в Софії Київській / фото – Вєсті

Безумовно, маючи подібне оточення із самого малечку, Коля не міг відвідувати звичайну школу. Він навчався в елітній Мінській міжнародній гімназії у Дроздах, створення якої, за даними розслідувачів, активно просувала його мати – пані Абельська. 

При чому фінансування будівництво цього навчального закладу пов'язують з близьким до самого Лукашенка російським мільярдером Михайлом Гуцерієвим. Водночас, у найкращих традиціях пострадянських диктатур приватна гімназія для дітей найвищих білоруських чиновників, силовиків та бізнесменів усе одно фінансувалася з державної казни Білорусі.

Тінь батька / фото – AFP/Scanpix

У 2022-му році Коля закінчив школу із золотою медаллю, після чого взявся за вищу освіту. Та, що цікаво, обрав він не політологію чи державне управління, що було б доволі очікувано, враховуючи, в яких умовах йому довелося зростати. Натомість юний син Лукашенка обрав спеціальність – біотехнології, в університеті, тісно пов'язаному із союзним Білорусі Китаєм. Ба більше, наприкінці 2025 року Лукашенко призначив власному синові спеціальну президентську стипендію як "обдарованому студенту".

Влітку 2026 року Микола таки отримав диплом Пекінського університету, щоправда, навчався він за спільною програмою китайського вишу з Білоруським державним університетом. Отже, важко зрозуміти де саме навчався Коля, адже сама програма передбачала заняття одночасно у двох університетах, а також практику в китайських лабораторіях (от тільки в КНР до церемонії вручення диплому його ніхто не бачив).

Олександр Лукашенко на врученні диплома Колі / Фото – Пул Первого

Скоріш за все, вибір пов'язаного з Китаєм університету вписувався в один із політичних ходів самого Олександра Лукашенка. Як мінімум, білоруський диктатор особисто прибув на вручення диплома Колі до Пекіна, чим зайвий раз підкреслив особисту лояльність до компартії КНР. 

Це доволі цікавий момент, адже Китай традиційно передає панд, щоб підкреслити високий рівень дипломатичних зв'язків із тією чи іншою державою. Ніяких панд у Білорусі не знайшлося, отже, Олександр Григорович натомість відправив у Китай на перетримку власного сина. Принаймні, віртуально.

Та якщо відкинути припущення, важко оцінити реальні здібності Колі Лукашенка на науковому поприщі. Чи отримав він свої шкільні медалі та дипломи виключно завдяки батьківським зв'язкам, або ж дійсно був доволі кмітливим студентом – невідомо. Відомо лише, що Микола із самого дитинства зростав фактично у тепличних умовах. Власна школа, особливий університет і ще більш особливе оточення.

Втім, наскільки всі ці привілеї підготували Колю до реального життя, а тим паче до потенційного управління державою, питання відкрите. Адже одна справа – зростати під опікою найвпливовішої людини в Білорусі, і зовсім інша – одного дня спробувати зайняти її місце.

Тим паче, що реальна політика далеко не завжди нагадує урочисті прийоми та зустрічі зі світовими лідерами. Власне, перший урок Коля й отримав ще у 2020-му році, коли його батькові довелося захищати власну владу та резиденцію вже не дипломатичними посмішками й жартами на камеру, а розлюченими силовиками та автоматами.

З автоматом у руках: як Коля Лукашенко "захищав" Білорусь від протестів

Президентські вибори 9 серпня 2020-го року стали для Олександра Лукашенка, мабуть, найбільшим публічним випробуванням за всі роки його правління. Вкрадені ним вибори та абсолютно нахабно намальований результат у понад 80% голосів обурив левову частину Білорусі. Країну охопили масові протести, сотні тисяч людей виходили на вулиці та вимагали відставки диктатора та чесних виборів.

Мирні демонстрації в Мінську / Фото – Wikimedia

Вперше за чверть століття Лукашенко відчув настільки велику загрозу своїй владі, і, як часто це буває в персоналістських диктатурах, на додачу до цього з'явилось також відчуття небезпеки за власне життя. У відповідь на мирні демонстрації Лукашенко відправив сотні силовиків. Людей били, затримували та катували в міліцейських дільницях.

Саме за таких обставин 23 серпня світ побачив доволі сюрреалістичні кадри з президентської резиденції. Лукашенко прилетів до Палацу незалежності на гелікоптері, вийшов із автоматом, проте, без магазина, та почав роздавати особисті вказівки силовикам.

Поруч перебував і його 15-річний син Коля, також у бронежилеті та зі зброєю. Щоправда, незрозуміло, від кого саме збирався відстрілюватися озброєний президент зі своїм неповнолітнім сином, адже протестувальники, які наблизилися до резиденції, були беззбройними та зрештою розійшлися.

Лукашенко з сином і автоматом – дивіться відео:

Та на цьому політичне виховання Колі в польових умовах не завершилося. Вже 10 жовтня 2020-го Лукашенко особисто прибув до слідчого ізолятора КДБ Білорусі, де влаштував своєрідні переговори з ув'язненими опозиціонерами, серед яких були колишні претенденти на президентську посаду Віктор Бабарико та Сергій Тихановський.

Лукашенко-молодший також був присутній на зустрічі й, на відміну від Адама Кадирова, нікого не бив, а лише мовчки спостерігаюв за розмовою дорослих. За свідченням одного з учасників, у певний момент батько навіть відправив Колю принести аерофотознімки протестів, якими намагався переконати опонентів у нечисленності мітингів.

Коля та Олександр Лукашенко на параді в Москві, 2025 рік / Фото – РосЗМІ

При цьому особливого цинізму цій історії додає інтерв'ю Колі від 2024-го року. Він почав розповідати державному агентству БелТА, що батько жартома називає його "головним опозиціонером у родині". Мовляв, він завжди має власну думку та не боїться сперечатися з батьком. Втім, майже одразу Микола Олександрович уточнив межі своєї незалежності, заявивши, що не може бути опозиціонером до держави, бо є "абсолютною копією" батька (нагадаємо, юнак є дипломованим фахівцем з біотехнологій – 24 Канал).

Безумовно, присутність тоді неповнолітнього юнака поруч із батьком під час придушення протестів не означає його особистої відповідальності за репресії. Та сама по собі вона добре демонструє, які саме уроки державного управління отримував потенційний спадкоємець білоруського диктатора. 

Адже поки опозиціонери опинялися за ґратами, Коля Лукашенко мав можливість спостерігати за "правильною" роботою диктатури буквально з перших рядів. "Правильної", звісно, для його родини, бо владу Лукашенко все-таки зберіг.

Однак навіть абсолютна копія Олександра Лукашенка не обов'язково здатна стати його повноцінною заміною. Особливо якщо за право успадкувати владу доведеться змагатися не лише з політичними конкурентами, а й із власними старшими братами, які навіть за монархічними стандартами, суто через своє походження, мають більш легітимні претензії на батьківський трон.

Кілька претендентів: хто успадкує Білорусь після Олександра Лукашенко? 

Попри всю любов Олександра Лукашенка до молодшого сина, говорити про Колю як про беззаперечного спадкоємця білоруської диктатури поки зарано. Адже попри те, що за понад 30 років правління Лукашенко перетворив формально республіканську Білорусь на щось подібне до удільного князівства, навіть у цій своєрідній монархії існує ціла черга потенційних спадкоємців. Причому двоє з них мають значно більше досвіду в управлінні державою, ніж улюблений молодший син диктатора.

Старші сини Лукашенко – Дмитро (зліва) та Віктор / Фото БелТа

Йдеться про старших братів Колі – Віктора та Дмитра Лукашенків. Перший із них роками обіймав посаду помічника президента з національної безпеки, працював у Раді безпеки Білорусі та вибудовував зв'язки із силовиками та всім державним апаратом. Нині Віктор очолює Національний олімпійський комітет, проте навряд чи його вплив обмежується виключно спортом. 

Дмитро ж керує Президентським спортивним клубом і також залишається частиною впливового родинного оточення Лукашенка.

Показово, що у дослідженні Центру нових ідей, опублікованому в травні 2025-го року, саме Віктора називають центральною фігурою сімейної частини білоруської владної еліти. Загалом дослідники виокремлюють п'ять груп впливу навколо Лукашенка: родину, чиновницьку вертикаль, економічних технократів, силовиків та наближених бізнесменів. Вочевидь, кожна з них матиме власні інтереси, коли постане питання про зміну влади.

Власне, на цьому й закінчуються романтичні історії про успадкування батьківського престолу, адже президентське крісло в Білорусі – не сімейний маєток, який можна просто переписати на улюбленого сина. Майбутньому наступнику доведеться домовлятися з генералами, чиновниками та бізнесовими групами, для яких збереження власного становища може виявитися значно важливішим за прізвище нового правителя.

Виступ Лукашенка під час чергової інавгурації / Фото Центр Нових Ідей

Звісно, передача диктатури у спадок – явище для пострадянського простору далеко не фантастичне та точно не нове. В Азербайджані Гейдара Алієва змінив його син Ільхам, а в Туркменістані Гурбангули Бердимухамедов передав президентське крісло власному синові Сердару. Однак обидві історії об'єднує важлива деталь – майбутніх спадкоємців заздалегідь вводили в державну систему та наділяли реальними повноваженнями. У випадку Колі Лукашенка нічого подібного поки не відбулося.

До того ж білоруська династична модель має під боком дуже важливий чинник – Кремль. Після придушення протестів 2020-го року та початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну залежність Мінська від Москви лише посилилася. 

Тож будь-якому потенційному наступнику Лукашенка знадобиться не лише підтримка білоруських еліт, а й щонайменше прихильність з боку російського керівництва. І далеко не факт, що Кремль віддасть перевагу молодому синові диктатора перед значно досвідченішими представниками білоруських еліт. Звісно, якщо сам втримає свою владу. 

Володимир Путін тисне руку Колі Лукашенко / Фото AP

Цікаво, що сам Лукашенко у серпні 2025-го року в інтерв'ю американському журналу TIME прямо заперечив, що готує Колю собі на заміну. Ба більше, диктатор заявив, що взагалі не планує знову балотуватися в президенти. Щоправда, наскільки можна довіряти обіцянкам людини, яка через репресії та інтриги безперервно керує державою з 1994 року, – питання радше риторичне.

Та навіть якщо Лукашенко дійсно не збирається передавати владу молодшому синові, це зовсім не означає, що він залишить Колю без місця в системі, яку вибудовував десятиліттями. Зрештою, для дітей диктатора успадкувати політичний вплив, статки та привілеї може бути значно простіше, ніж особисто очолити державу.

І саме тут криється головний парадокс біографії Миколи Лукашенка. Батько забезпечив йому майже ідеальні умови для власного політичного дебюту, але поки не дав йому нічого, що дозволило б сформувати це політичне майбутнє. У Колі відсутній досвід управління, авторитет серед еліт та реальні повноваження в державному апараті.

Тож цілком можливо, що Коля так і залишиться найвідомішою золотою дитиною Білорусі, таким собі потішним селебріті для внутрішньої аудиторії, а не її наступним правителем. Зрештою, народитися таким собі принцем при диктаторі ще не означає отримати право на владу після його смерті. Про це можуть розказати сини побратимів Лукашенка – панів Каддафі та Саддама Хусейна.