Амбіції Путіна поширюються ще на 14 суверенних держав

Він показався в костюмі "вершника апокаліпсиса", який прийшов сказати світу погану новину: все, до чого ви звикли, скоро зникне. А новий світ буде кривавим та турбулентним, бо прийшла черга лідерства автократій.

Цікаво Путін не дасть нам спокою: варіантів лише два

Без перерви "на рекламу" починається третя серія

Можна увійти в неї з думками про оптимістичний сценарій: Путін просто божевільний, а Кремль гниє та розкладається. Або хтось там з кимось там щось розігрує, та зараз все якось там само завершиться та буде як раніше. Або Путін програв, і просто відкусив трішечки нашої території, щоб принести своїм яструбам трофей (мовою санкцій – вторгнувся й помахав папірцем про це перед глибоко занепокоєними обличчями західних політиків).

В Україні дійсно більше такі настрої. Бо про жорсткий сценарій ніби домовилися не говорити. Або щоб не панікувати, або щоб не накликати біду. Проте, не думаю, що так правильно. Особливо, коли більшість західних аналітиків кричать "подивіться вгору", а сценарії Білого дому починають втілюватися в реальність.

Ми ж часто повторюємо, що воюємо вісім років, а значить і поводити себе маємо, як на війні. Зачитане до дірок "мистецтво" вимагає від нас руйнувати союзи противника та ламати його стратегію. А значить, ми маємо відверто подивитися та дати чесну відповідь, які цілі ворога, яка стратегія, які союзи та як ми можемо все це зламати.

Путін не обмежиться Україною / Фото Getty Images

​Важливо Двері війни залишаються відчиненими: Путін погрожує захопленням Києва

Що маємо на третьому треку в песимістичному сценарії, коли цілі Кремля співпадають з "годинним потоком вигаданої історії" його мешканця:

• Путін кінцево окупував частину Донецької та Луганської областей України, але прийшов він не за ними. Йому потрібно суттєво більше та він не налаштований чекати, склавши руки. Кожен новий день він буде робити "порізи" на тілі України, доки не ослабить до рівня, коли зможе проковтнути.

Тому термінові пекельні санкції – це обов'язок західних країн не тільки перед сьогоднішнім світом, а й перед майбутніми поколіннями. Це обмежить можливості Кремля та нашкодить його союзам. Він "пижиться", що до санкцій готовий, але обережно чекає реакції заходу, щоб звірити подальші кроки. Спроможності заходу завдяки прогресу суттєво більші, а значить санкції дадуть нерівномірний розподіл сил не на користь Кремля.

• Україною все не обмежиться. Територіальні амбіції Путіна поширюються ще на 14 суверенних держав. Наступним кроком йому потрібно буде розмістити російські війська вздовж усього східного кордону Польщі, а також уздовж східних кордонів Словаччини та Угорщини і північного кордону Румунії. Анексувати Молдову.

Забезпечити собі прямий безперешкодний прохід до Калінінграда. Від'єднати країни Балтії від НАТО. І в підсумку добитися силою та маніпуляціями виконання висунутих їм у грудні вимог. Тому підтримка українського повстанського руху та оборонного сектору потрібна терміново, в постійних та достатніх обсягах.

А боротьбу треба переносити на територію противника. І важливо, щоб вона не припинялася, коли Кремль почне бігати по клітці та ревіти на країни, що допомагають. Бо якщо Україна відступить, Східній Європі буде суттєво важче чинити опір укріпленому агресору. Розвіддані та гроші – те, що потрібно буде українським повстанцям не менше за зброю, аби не шкодувати грошей на шпигунство й підкуп (з того ж зачитаного до дірок підручника війни). І, звичайно, в кібервійні – зброя одна, в енергетичній – інша... Та без постійної допомоги партнерів, нам буде складно.

• Не варто сподіватися на населення Росії, смерть Путіна або червоні лінії. Путін – це продукт росіян, а не навпаки. І вихід Путіна з Кремля навряд чи суттєво змінить Кремль. При цьому Кремль не особливо лякає перетворення Росії на Північну Корею. Диктатор, агресор, деспот, вбивця… – йому комфортно в цих ролях. А значить червоних ліній немає і не буде. Ні для населення, ні для Путіна, ні для Кремля.

А значить умиротворення не заспокоюватиме, а лише підживлюватиме апетит. Чим швидше полишити надію знайти мир в очах або "пропетляти" іншим чином, тим менше світ заплатить за перемогу. Хоча дипломатія та обман, завоювання лояльності населення та екзотичні союзи – те, що має залишатися завжди. І це суттєво легше робити, коли ворог на лаві підсудних в Гаазі.

• Більшість європейських країн були захоплені Путіним зненацька, хоча Білий дім оприлюднює вже чотири місяці саме такий сценарій. Лідери настільки не хочуть війни, що витісняють "неминуче" та масштаби. Дехто не уважно прочитав історію капітуляції Чехословаччини під тиском Мюнхенської угоди. І сподівається, що частини анексованих українських територій Путіну вистачить. Або ж Кремль ослабне швидше, ніж відчує апетит на нову окупацію.

Нагадаю, французьких солдатів на французькій землі вбивали німецькі солдати з чехословацької зброї, яку вони отримали завдяки підписаній Францією Мюнхенській угоді. Та недостатньо говорити про те, що "ми не наївні щодо Кремля", потрібно в реальності терміново припинити бути наївними, видаючи бажане за дійсне, щоб не помічати неминуче.

Продовжуючи витісняти не оптимістичні сценарії, світ буде вимушений зіткнутися з підготовленими силами противника в обрану противником дату та місці. Це програшна стратегія.

Як поведеться відносно Тайваню Китай – не зрозуміло. І хоча це дійсно різні ситуації, а в Тайвані – військові бази США, Китай в момент істини "візьме своє" зі слабшого. Незалежно від того, хто ним буде: Росія чи США. Якщо захід збереже курс на умиротворення, Китай зможе успішно поставити під сумнів їх лідерство в Східній Азії та західній частині Тихого океану. А надалі й стати домінуючим гравцем у цих регіонах.

І не кажіть, що між Китаєм та Росією не такі близькі відносини, як вони хочуть показати. Бо фашистська Німеччина з Японією також не були друзями, проте це не завадило їм воювати по одній стороні барикад. Отже, повернення доктрини двох війн, коли "палати" одночасно може і в Східній та в Центральній Європі, і в більшій частині Східної Азії та західній частині Тихого океану, та руйнування крихкого союзу – ще одне, що потрібно терміново зробити колективному заходу.

Я за те, щоб все закінчилося добре. А уява про війну нашого та майбутнього покоління обмежилося восьми роками та підручником історії. Проте, мабуть, перед усіма великими війнами всі люди думали так саме. А уникали їх лише ті, хто були готові до гіршого.

Все буде Україна.

Також варто подивитися – Що в голові Путіна: дивіться відео